Вессекський цикл оповідань Т. Гарді: жанрово-стильова своєрідність

Творчі методи, використані Т. Гарді для творення реалій художньої дійсності малої прози, визначили художню своєрідність спадщини митця, яка полягає передусім у надзвичайно чіткій організації творів, збірок та циклу. Оповідання збірок «Вессекські оповідання», «Група шляхетних дам», «Маленькі іронії життя» функціонують у формі трикомпонентного структурно-семантичного утворення – вессекського циклу. Об’єднання оповідань у цикл відбулося навколо створеного автором топосу Вессексу. Єдність тематики та проблематики, повторюваність сюжетно-композиційних блоків у творах, схожість сюжетних конфліктів і колізій, що визначені факторами циклоутворення, корелюються із жанроутворювальними ознаками вессекського циклу оповідань (наскрізні образи оповідача та читача, спільні мотиви та образи, варіативність у розвитку тем, особлива просторово-часова організація, загальна атмосфера творів). Структурування окремих збірок та циклу взагалі забезпечене застосуванням специфічних наратологічних моделей (суб’єктивована взаємодія двох наративів – оповідача та розповідача) та особливостей реалізації категорій часу та простору (циклічність / замкненість та міфологізація).

Мала проза письменника увібрала провідні ознаки мистецтва порубіжжя. Реалізм у зображенні життя, побуту англійського суспільства ХІХ – ХХ ст. був поєднаний з поетикою натуралізму (роль спадковості, гендерні проблеми, побутовість, натуралістичність й подекуди фізіологізм, акцент на деталях), естетизму (тема мистецтва, категорія краси, синтез різних видів мистецтв), неоромантизму (подорожі героїв, їх намагання освоїти нові життєві простори в екзотичних країнах) тощо. В оповіданнях Т. Гарді елементи готичного, романтичного дискурсів, використання елементів епістолярної форми корелюються з імпресіоністичністю пейзажних і портретних замальовок. Реалії життя Англії, а саме процес формування англійської національної ідентичності, вплив нових засобів виробництва та технічного прогресу на англійську провінцію, стосунки в родині та соціумі тощо схарактеризовані на сторінках оповідань Т. Гарді не тільки з фактографічною точністю, але й набувають багатовекторної символічності та алюзивності.

Аналітичне включення творчих методів письменника в загальнолітературний контекст дозволило простежити вплив Т. Гарді, «літературного колосу» (Дж. Фаулз), на подальший перебіг історико-літературного процесу в Англії та за її межами. Зокрема передача різнопланових ритмів нарації у ХХ ст. буде використана в техніці «потоку свідомості» (Дж. Джойс, В. Вульф) ; гардієвські принципи моделювання стосунків «чоловік-жінка» застосовані Д. Г. Лоуренсом, конструювання «альтернативної» реальності як форми реалізації авторського міфу представлене у творах англійського письменника Г. Е. Бейтса та американського письменника В. Фолкнера; гардієвський спосіб зображення жіночих образів реалізований у творах англійського письменника Дж. Фаулза (роман «Жінка французького лейтенанта»). Оповідання Т. Гарді мали вплив на розвиток цього жанру в англійській літературі ХХ ст. (творчість Г. Е. Бейтса, В. С. Прітчетта, В. Тревора, Д. Лессінг). Твори Т. Гарді, написані в кінці ХІХ ст., створені за моделями, що їх можна вважати сучасними, а Гарді є одним із тих письменників, чий творчий метод утілював у мистецтві слова «перехід» від ХІХ до ХХ ст.