Вессекський цикл оповідань Т. Гарді: жанрово-стильова своєрідність

Постать Т. Гарді завжди була в полі зору літературознавців. Попри контрастність оцінок творчості Т. Гарді сучасниками, незаперечною є його приналежність до найбільш видатних майстрів мистецтва слова свого часу. Про постійний інтерес до постаті письменника та його творчості свідчить велика кількість біографій, нарисів життя та творчості (Дж. Батлер, Е. Бреннек, Р. Гіттінг, Ф. Голлідей, Д. Гоукінс, Л. Джонсон, Р. Карпентер, М. Міллгейт, Р. Парді, Г. Чайлд та ін.).

Головними аспектами вивчення творчого доробку Т. Гарді є філософські, естетичні та історичні погляди митця (П. Брейбрук, Л. Дікон, Т. Косслет, Д. Крамер, Г. Орел, Г. В. Шерман), процес творення нового міфічно окресленого світу – Вессексу (Р. Барнард, Б. Віндл, Ч. Гарпер, Д. Кай-Робінсон, Г. Лі, Г. Чайлд), форматування системи жіночих образів (А. Гверард, Г. Каннінгем, Д. Г. Лоуренс, С. Матченя) та ін. Проте основним предметом розгляду в більшості літературознавчих розвідок є романи письменника, натомість мала проза розглянута як явище маргінального виміру. Тому монографічні дослідження, присвячені малій прозі Т. Гарді, малочисельні. У працях К. Бреді («The Short Stories of Thomas Hardy», 1982), С. Гілмантіна та Р. Менгема («Thomas Hardy’s Shorter Fiction», 1988) відсутній комплексний аналіз новелістичного доробку письменника. У фокусі уваги гардієзнавців – історія написання оповідань, аналіз образної системи та проблематики творів. Окремі аспекти малої прози Т. Гарді досліджені М. В. Урновим (проблемно-тематичний аспект), А. О. Бурцевим (символіка назв збірок оповідань, специфіка сюжетної будови, особливості тематичного та ідейного наповнення малої прози, роль наративних моделей у творах), І. Б. Канторовичем (класифікація оповідань), Н. І. Єремкіною (оповідання Т. Гарді як твори вікторіанської доби).

У цілому, рівень дослідження малої прози Т. Гарді можна схарактеризувати як фрагментарний, оскільки у вітчизняному літературознавстві комплексне вивчення цього складника творчого доробку письменника не здійснене. Такі важливі аспекти, як проблема циклізації малих творів письменника, специфіка трансформування моделі художнього часу та простору, особливості оповідної традиції, конструювання образів та сюжетів творів, що визначають жанрово-стильову специфіку малої прози Т. Гарді, досі не ставали об’єктом літературознавчого аналізу, що й обумовлює перспективність їх вивчення.

Підрозділ І. 3 «Історія створення вессекського циклу оповідань Т. Гарді» містить аналіз факторів і ознак циклоутворення малої прози Т. Гарді.

Тенденція до циклізації текстів – одна з особливостей перебігу історико-літературного процесу ХІХ – ХХ ст. У циклі та циклічних утвореннях відображені прагнення письменників до систематизації художнього світу попри різноплановість світу реального. Цикл стає основною формою структурації художніх ідей.

Варіативність «циклоїдних» (В. Тюпа) прозових форм в літературному русі багатоваріантна, оскільки письменники освоювали різні форми поєднань (збірки, книги, зібрання, серії) та різні формати (малий, середній, великий). У малій та великій прозі ідея циклу реалізована в низці структур різного ступеня зв’язаності (від збірки оповідань з ознаками циклічної композиції до романних циклів), що обумовлено художньою потенцією структури.

Ознаками циклу як художньої цілісності є:

• наявність творів, пов’язаних внутрішніми смисловими зв’язками;
• «вторинна цілісність структури» (О. Пивоварова) ;
• монтажна композиція, основою якої є асоціативний зв’язок між текстами;
• концептуальність, що визначається через порядок розташування творів у циклі;
• розвиток центрального мотиву;
• спільність низки системних елементів циклу (жанрових, стилістичних, ритмічних, образно-метафоричних тощо).

Жанровим утворенням, суміжним з циклом, є збірка (оповідань / новел). Об’єднання текстів у збірку, з точки зору автора й редактора або видавця, – найкраща форма їх презентації читачам. Збірка має ознаки «відкритої форми», оскільки порядок творів та інших структурних елементів (авторські передмови, післямови, примітки тощо) може бути змінений, доповнений або продовжений. Важливою рисою збірки виступає як розташування кожного окремого тексту, так і семантичне означування обраної автором співвіднесеності.

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. письменники-новелісти частіше об’єднували твори не в цикли, а в збірки. Сама тенденція до об’єднання творів у збірки та цикли була зреалізована в означений період у структурних межах однієї жанрової форми – або романів, або малої прози, або лірики.

Унікальність творчості Т. Гарді полягає передусім у створенні вессекського циклу, до якого увійшли різножанрові твори – романи та оповідання трьох збірок.

Аналіз структури вессекського циклу дозволив виділити такі його параметри, як багатоскладовість, системність, подвійне кодування, ознаки метатексту, особливу авторську композицію, фреймові елементи тощо. Романи та оповідання, з яких складений авторський цикл Т. Гарді, формують циклоїдне утворення, що дозволяє говорити про використання принципу циклізації як провідної ознаки художнього стилю письменника. Принцип рамкового обрамлення, який зреалізований в окремих творах («Суха рука», «Сумний гусар», «Легенда 1804 року»), у збірці (опис зборів членів Антикварного товариства в «Групі шляхетних дам») та у вессекському циклі, в цілому є специфічним для композиційної організації творів Т. Гарді. Панорамна замальовка колективного характеру функціонує як загальна циклоїдна рамка (роман «Під деревом зеленим, або меллстоцький хор» – хронологічно та структурно перший елемент циклу, «Старовинні характери» зі збірки «Маленькі іронії життя» – останній елемент).

Вессекський цикл як структурно-семантичне утворення складений та об’єднаний автором за проблемно-тематичним та хронотопічним принципами. Ознакою циклічної основи твору виступають також заголовок, даний автором, та константна (канонічна) фіксація позиції текстів у кількох виданнях. Результати аналізу структури вессекського циклу творів Т. Гарді дозволили схарактеризувати її як трьохкомпонентну, а саме:

а) цикл загалом;

б) три