Вітамінне забезпечення хворих епілепсією дитячого та юнацького віку при лікуванні їх антиконвульсантами

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

забезпеченістю, 2) субнормальною (маргі- нальною) забезпеченістю, 3) дефіцитом забезпеченості. Досліджувався статус вітамінів: ретинолу (віт. А), тіаміну (віт. В1), рибофлавіну (віт. В2), піридоксину (віт. В6), ціанкоболаміну (віт. В12), холєкальциферолу (віт D3), аскорбінової кислоти (віт. С), токоферолу (віт. Е), ніацину (віт. РР). Для визначення вмісту вітамінів та їх показників застосовувались флуори- метричний, спектрофотометричний та інші прийняті при дослідженні вітамінів методи (Островский Ю. М., 1979; Прозоровская Н. Н. и соавт., 1986; Спиричев В. Б., 1984; Specker B. L. et al., 1988). Концентрація карбамазепіну та його метаболіту карбамазепін-10, 11-епоксиду, вальпроа- ту натрію і гомоцистеїну в плазмі крові визначалися методом високо- ефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ). Для цього використовували хроматограф Мілліхром-4 з колонкою 2х75 мм, Нуклеосил 100-5С18. Експериментальні дослідження по визначенню впливу антиконвульсантів на забезпеченість щурів жиророзчинними та водорозчинними вітамінами проводилися на 40 щурах-самцях популяції Вістар у відповідності з вимо- гами експериментальної вітамінології (Ю. М. Островский, 1979). Гепато- токсичність вальпроату натрію при різній забезпеченості тварин рети- нолом, токоферолом та тіаміном досліджена на 57 щурах-самцях популяції Вістар. При цьому оцінювалася життєздатність гепатоцитів по поглинанню ними трипанового синього, виходом лактатдегідрогенази та падінням вмісту відновленого глутатіону в присутності вальпроату натрію (Кочетов А. Г., 1980; Asaoka K., Takabashi K., 1981). При експериментальних дослідженнях також застосовувалися флуориметричний та спектрофотометричний методи. Статистичне опрацювання отриманих результатів дослідження здійснювалося класичними методами біометрії (Гублер Е. В., 1978; Носов В. Н., 1990).

Всі біохімічні дослідження проводилися в біохімічній лабораторії науково-дослідного центру Вінницького державного медичного універси- тету ім. М. І. Пирогова, науковий керівник біохімічної лабораторії, доктор мед. наук, професор Пентюк О. О.

Результати власних досліджень та їх обговорення. В першій частині клінічно-біохімічного дослідження було проведено визначення вітамінної забезпеченості дітей та підлітків, що не хворіли на епілепсію, (І контрольна група) та хворих на епілепсію, які до вступу в лікарню не отримували протисудомного лікування (ІІ контрольна група). Зіставлення результатів обстеження хворих в обох групах свідчить, що у дітей та підлітків, хворих на епілепсію, ще до призначення їм протисудомної терапії спостерігається суттєве зниження забезпеченості жиророзчинними вітамінами: ретинолом, токоферолом. Спостерігалося також зниження забезпеченості вітамінами групи В: тіаміном, рибофлавіном, піридоксином. Збільшення виділення з сечею метиламонової кислоти та підвищення рівня гомоцистеїну в сироватці крові вказує на зниження рівня забезпеченості і ціанкобаламіном, проте не свідчить про його дефіцит. Рівень аскорбінової кислоти в сироватці крові хворих на епілепсію був меншим за дані контролю і свідчив про субнормальну забезпеченість дітей, хворих на епілепсію аскорбіновою кислотою.

Аналіз вітамінного статусу хворих на епілепсію, які не приймали протисудомної терапії, в залежності від їх віку показав, що у дитячому віці (3-7 років) забезпеченість тіаміном (по рівню ТДФ-ефекту) була у субнор- мальних межах, у старших вікових групах (13-17 років) вона досягала дефіциту. Рівень інших вітамінів в залежності від віку хворих суттєво не змінювався. Не було суттєвої різниці у вітамінному статусі хворих в залежності від їх статі, хоча у дівчаток спостерігався більш високий рівень гомоцистеїну, що може свідчити про гіршу забезпеченість при епілепсії жіночого організму піридоксином, ціанкобаламіном та фолієвою кисло- тою. Тривалість захворювання мала негативний вплив на статус вітамінів групи В і майже не впливала на статус інших вітамінів. Діти, у яких спостерігалися парціальні напади (прості або складні), мали гіршу забезпеченість жиророзчинними вітамінами, особливо токоферолом, ніж ті, у кого були діагностовані первинно-генералізовані напади. Частота нападів негативно впливала на забезпеченість хворих холєкальциферолом, токоферолом та аскорбіновою кислотою. Важкість епілептичних нападів, визначена за Челфонтською шкалою (ЧШВЕН) не корелювала з вітамін- ним статусом, що може свідчити про більшу соціальну значущість шкали, ніж про можливість її застосування для визначення впливу епілептичних епізодів на вітамінний статус хворих.

Таким чином, як свідчать отримані дані, у дітей, хворих на епілепсію, ще до призначення їм протисудомної терапії, спостерігається зниження рівня вітамінної забезпеченості, що може негативно впливати на інші метаболічні процеси в організмі, зокрема енергетичний обмін, порушення якого є одним із важливих чинників епілептогенезу (Дубенко А. Є., 2001).

Вплив карбамазепіну та його метаболіту крбамазепін-10, 11-епоксиду на вітамінний статус хворих на епілепсію. Було досліджено вітамінну забезпеченість хворих в залежності від дози вживаного препарату та його концентрації в плазмі крові, тривалості лікування, клінічно зареєстрованих побічних дій. Призначення хворим препаратів карбамазепіну погіршувало вітамінну забезпеченість хворих в порівнянні з І та ІІ контрольними групами. В залежності від дози призначеного хворому препарату погіршувався статус жиророзчинних вітамінів – ретинолу, токоферолу та холєкальциферолу. При дозі карбамазепіну менше 10 мг/кг/добу рівень ретинолу зменшувався на 9, 4%, токоферолу – на 18%, а при дозі більше 10 мг/кг/добу – на 16% та 24% (відповідно). Показники холєкальциферолу теж були меншими, ніж в групах контролю. Аналіз рівня індивідуальної забезпеченості жиророзчинними вітамінами дітей, хворих на епілепсію при лікуванні карбамазепіном в залежності від вживаної дози препарату виявив, що при дозі <10 мг/кг/добу лише 39, 3% обстежених мали оптимальну забезпеченість ретинолом і 25% токоферолом. При дозі препарату >10 мг/кг/добу оптимальна забезпеченість ретинолом спостерігалась у 17, 4% хворих, токоферолом – 4, 3%, а дефіцит вказаних вітамінів виявлявся у 52, 2% та 60, 9% (відповідно).

Лікування карбамазепіном негативно впливало на забезпеченість хворих водорозчинними вітамінами – тіаміном, рибофлавіном, піридокси- ном, ціанкобаламіном, аскорбіновою кислотою та