Вплив людини на навколишнє середовище

Серед хімічних забруднювачів до найбільш поширених відносять нафту і нафтопродукти, синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), пестициди, важкі метали, діоксин та ін.

Хімічне забруднення – найбільш поширене стійке і таке, що далеко поширюється.

Воно може бути:

- органічними (феноли, нафтоносні кислоти, пестициди та ін.) ;

- неорганічними (солі, кислоти, луги) ;

- токсичними (миш'як, з'єднанні ртуті, свинцю, кадмію та ін.) ;

- нетоксичними.

При осадженні на дно водойм або при фільтрації в пласті, шкідливі хімічні речовини сортирували частками порід, окислюються і відновлюються, випадають в осад, і так далі, проте, як правило, повного очищення забруднених вод не відбувається. Осередок хімічного зараження підземних вод і сильно проникних ґрунтах може поширюватися до 10 км. і більше.

Бактерицидне забруднення виражається в появі у воді патогенних бактерій, вірусів (до 700 видів), простих, грибів та ін. Цей вид забруднень носить тимчасовий характер.

Механічне забруднення характеризується попаданням у воду різних механічних домішок (пісок, шлам, мул та ін.). Механічні домішки можуть значно погіршити органолептичні показники вод.

Стосовно поверхневих вод виділяють ще їх забруднення (а точніше засмічення) твердими відходами (сміттям), залишками лісосплаву, промисловими і побутовими відходами, які погіршують якість вод, негативно впливають на умови мешкання риб, стан екосистем.

 

 

Вже сьогодні дія людини на літосферу наближається до меж, перехід яких може викликати безповоротні процеси майже по усій поверхневій частині земної кори. В процесі перетворення літосфери людина (за даними на початок 90-х років) витягнула 125 млрд. тонн вугілля, 32 млрд. т. нафти, більше 100 млрд. т інших корисних копалини. Розорані більше 1500 млн. га. земель, заболочені і засолені 20 млн. га. Ерозією за останні 100 років знищені 2 млн. га, площа ярів перевищила 25 млн. га. Висота териконів досягає 300 м., гірських відвалів 150 м., глибина шахт для видобутку вугілля і золота перевищує 4 км., нафтових свердловин 6 км.

Ґрунт – поверхневий шар земної кори, рослинний покрив суші, що несе на собі, і що має родючість, який формується і безперервно змінюється під впливом води, повітря, живих організмів і інших чинників.

Ґрунт має особливу властивість – родючість, вона служи основою сільського господарства усіх країн. При правильній експлуатації грунт не лише не втрачає своїх властивостей, але і покращує їх, стає родючішою.

При неправильній експлуатації, коли ґрунту не надається можливість « відпочивати», коли не дотримуються правила сівозміни, ґрунти виснажуються, руйнується їх структура.

Основними видами антропогенної дії на ґрунти є:

- ерозія ґрунтів (земель) ;

- вторинне засолення і заболочування;

- запустинювання;

- відчуження земель для промислового і комунального будівництва;

- забруднення.

Ерозія ґрунтів (земель) – руйнування і знос верхніх найбільш родючих горизонтів і підстилаючих порід вітром (вітрова ерозія) або потоками води (водяна ерозія).

До ерозійних процесів відносять також промислову ерозію (руйнування сільськогосподарських земель при будівництві і розробці кар'єрів), військову ерозію (воронки, траншеї), пасовищну ерозію (при інтенсивному пасінні худоби), іригаційну (руйнування ґрунтів при прокладенні каналів і порушенні норм поливів) та ін.

Найруйнівнішою у світі і на Україні залишається водяна ерозія (до неї схильні 31% суші) і вітрова ерозія (дефляція), що активно діє на 34% поверхні суші. У США еродовані 40% сільськогосподарських земель, а в посушливих районах Світу ще більше – 60% від усієї площі, з них 20% сильно еродовані.

Ерозія робить істотний негативний вплив на стан ґрунтового покриву, а у багатьох випадках руйнує його повністю. Падає біологічна продуктивність рослин, знижуються урожаї і якість зернових і інших культур.

Вітрова ерозія (дефляція) – це видування, перенесення і відкладення найдрібніших ґрунтових часток вітром. Інтенсивність вітрової енергії залежить від швидкості вітру, стійкості ґрунту, наявності рослинного покриву, особливостей рельєфу і інших чинників. Величезний вплив на її розвиток роблять антропогенні чинники. Наприклад, знищення рослинності, нерегулярний випас худоби, неправильне застосування агрохімічних заходів різко активізують ерозійні процеси.

Розрізняють наступні види вітрової ерозії:

- місцеву (повсякденну) – це поземки і стовпи пилу при невеликих швидкостях вітру;

- запорошені бурі – це бурі, які виникають при сильних і тривалих вітрах. Швидкість вітру досягає 20-30 м/сек і більше. Найчастіше запорошені бурі спостерігаються в посушливих районах (сухі степи, напівпустелі, пустелі). Запорошені бурі безповоротно відносять найродючіший верхній шар ґрунтів; вони здатні розвіяти за декілька годин до 500 т ґрунту з 1 га. ріллі, негативно впливають на усі компоненти природного довкілля, забруднює атмосферне повітря, водойми, негативно впливають на здоров'я людини.

Водяна ерозія ґрунтів (земель) – це руйнування ґрунтів під впливом тимчасових водних потоків.

Розрізняють наступні форми водної ерозії: – плоску; – струменисту; – яр; – берегову,

Як і у разі вітрової ерозії, умови для проведення водної ерозії створюють природні чинники, а головною причиною її розвитку є виробнича і інша діяльність людини. Зокрема, нової важкої почво-переробної техніки, що руйнує структуру ґрунту, – одна з причин активізації водної ерозії в останні десятиліття. Інші негативні антропогенні