Виробнича організаційно-управлінська практика на ВАТ "Рівне-Авто"

- запобігання випуску продукції, яка не відповідає встановленим вимогам. Підвищення якості продукції пов'язане, як правило, з додатковими

витратами. Якщо ці витрати не компенсуватимуться, то можуть погіршитися показники виробничо-господарської діяльності підприємства і як наслідок знизиться добробут його працівників.

Для компенсації цих витрат існує система заохочувальних заходів, основні з них:

- збільшення оптових цін на вироби поліпшеної якості при економічній ефективності такого підвищення;

- збільшення відрахувань у фонди економічного стимулювання підприємства за рахунок підвищення оптових цін на вироби поліпшеної якості;

- матеріальне заохочення працівників підприємства за якість роботи. Перехід промисловості на ринкові відносини і підприємств на повний

госпрозрахунок повинен поставити доходи виробників у повну залежність від замовлень споживачів, які мають право вільно вибирати собі постачальників. Це змусить останніх конкурувати один з одним, а отже, поліпшувати якість продукції. За цих умов споживач буде найкращим контролером якості.

 

 

Необхідні для підприємства кадри наявні у місці розташування організації. Згідно умов Угоди з міським центром зайнятості населення дані про необхідну робочу силу підприємство отримує з банку даних центру зайнятості, а практично – згідно переліку професій осіб, які стоять на обліку в центрі зайнятості безробітних. Необхідна на даний час робоча сила на регіональному ринку праці присутня.

Використання робочого часу

Ліквідація простоїв і непродуктивних затрат на кожному робочому місці – важливий фактор підвищення продуктивності праці і покращення всіх економічних показників діяльності підприємства. Ступінь використання робочого часу впливає на виконання плану намічених робіт на підприємстві вцілому.

На основі складеного балансу визначають кількісні та якісні показники, які характеризують ступінь використання робочого часу на підприємстві.

До кількісних показників належать:

▬ календарний фонд робочого часу – визначається множенням числа днів в плановому періоді на середньоспискову чисельність працюючих;

▬ табельний фонд робочого часу – він менше календарного фонду робочого часу на кількість вихідних та святкових днів;

▬ максимально-можливий фонд робочого часу – він менше від табельного фонду робочого часу на величину чергових і додаткових відпусток;

▬ корисний фонд робочого часу – він менший максимально-можливого фонду робочого часу на кількість неявок дозволених законом, відпусток по навчанню та по хворобі;

До якісних показників належать:

коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу – це відношення числа явок на роботу до величини календарного фонду робочого часу.

Кк= 

де N – число явок на роботу, людино-години; КФРЧ – календарний фонд робочого часу, людино-години.

Коефіцієнт використання табельного фонду робочого часу – це відношення числа явок на роботу до величини табельного фонду робочого часу:

Кт= 

де ТФРЧ – табельний фонд робочого часу, людино-години.

– Коефіцієнт використання максимально-можливого фонду робочого часу – це відношення числа явок на роботу до максимально-можливого фонду робочого часу:

Кмм= 

де ММФРЧ – максимально-можливий фонд робочого часу, людино-години.

– Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу – це відношення числа явок на роботу до величини корисного фонду робочого часу:

Ккор= 

 

де КорФРЧ – корисний фонд робочого часу, людино-години.

– Коефіцієнт внутрізмінного використання фонду робочого часу – це відношення середньої тривалості робочого дня у звітному році до середньої тривалості робочого дня у минулому році:

Квнутр= 

де Тз – тривалість робочого дня у звітному році, дні; Тм – тривалість робочого дня у минулому році, дні.

 

 

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється шляхом табельного обліку. На кожного робітника у відділі кадрів відкривається особова картка, в якій вказують всі анкетні дані про робітника і зміни, що відбуваються в його роботі.

Задачами табельного обліку робочого часу є забезпечення:

контролю за явкою на роботу і залишенням роботи

виявлення причин запізнення або неявки

одержання даних про фактично відпрацьований час робітником

складання звітності про наявність робітників їх рух.

Табель ведеться окремо на кожному структурному підрозділі табельщиками. Записи здійснюються щоденно умовними позначеннями, суцільним методом – відмітка всіх явок і неявок на роботу.

Фонд робочого часу на підприємстві у 2005 році становив 256436 людино-годин, відпрацьовано – 231351 людино-годин, невідпрацьовано – 170 781 людино-годин у тому числі:

щорічні відпуски – 15461 людино-годин;

тимчасова непрацездатність – 7540 людино-годин;

навчальні відпуски – 476 людино-годин;

неявки з дозволу адміністрації – 1608 людино-годин;

прогули – 0 людино-годин.

 

 

Закон України “Про оплату праці” від 24. 04. 1995р. №108/95-ВР визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного та договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функції заробітної плати.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило у грошовому