Виявлення якісного і кількісного складу нічних метеликів околиць міста Рівного

Гусінь товста, велика і м’ясиста, має 16 бугристих ніг. На буграх розміщені пучки своєрідних волосинок. Гусінь живе на деревах яблунь, груш, вишні. Перед заляльковуванням вона виділяє шовкову нитку, з якої плете кокон.

Під час польових досліджень нам трапився метелик тополева зубчатка (Smerintus popul), який належить до родини бражників (Sphingidac)  (Мал.. 11).

Тополева зубчатка – це досить великі метелики з товстим тулубом, який звужений до заднього кінця. Має товсті вусики веретеноподібної форми. Передні крила вузькі і довгі. Зовнішній край хвилястий, зазубрений. Задні крила короткі. Має захисне забарвлення, верхня сторона передніх крил забарвлена в темний сірий або коричневий колір. Малюнок на крилах невиразний у вигляді зигзагоподібних смуг. Задні крила мають більш яскраве забарвлення. Сидячи на стовбурах дерев, метелики малопомітні, бо їх забарвлення зливається з загальним малюнком кори. Але, якщо метелика потурбувати, він розводить в сторони передні крила і демонструє очні плями, які чітко виділяються на фоні задніх крил. Така раптова поява яскравих кольорів відлякує ворогів. Тополева зубчатка веде нічний спосіб життя. Метелики дуже рухливі і здатні пролітати значні віддалі. Гусінь тополевої зубчатки велика, зеленого кольору, має шістнадцять ніг, на задньому кінці у них є щільний виріст у вигляді рога. Наносить шкоду, поїдаючи листя і молоді пагони. Гусінь може займати погрозливу позу, коли наближається ворог. Вона підводиться і згинає тіло, повертається черевцем, груди роздуваються і на четвертому сегменті з’являються дві чорні плями, що нагадують очі. Лялечка має витягнуту форму, передній кінець розширений, задній завужений. Одягнута в тверду оболонку, верхня частина нерухома, нижня вільна, напівм’яка. Зимують лялечки в тріщинах або в місцях, де кора відхилена.

Із родини бражників на стовбурі шовковиці ми побачили і обережно зняли молочайного бражника (Celerio euphorbiac). Він веде нічний спосіб життя, досить великий метелик, має товстий тулуб, що звужений до заднього кінця, вусики товсті, веретеновидної форми. Передні крила вузькі з рівним краєм, сірувато-бурого кольору з хвилястими темними смугами, що тягнуться вздовж верхньої частини крил. На верхніх крилах є по темній око видній плямі (Мал.. 12). Нижні крила короткі. На грудях і верхній частині черевця помітні жовті смуги. Метелики дуже рухливі. Можуть зависати над квіткою і на льоту хоботок занурюють у неї. Гусінь велика, має зелене забарвлення. На спині – світло-коричнева смуга, по боках наявні косі білі смуги. Гусінь має 16 ніг, може досягати 6-8 см. Заляльковування проходить у три етапи. Спочатку утворюється плівчаста оболонка, потім шовковиста оболонка, а зверху тверда рогова оболонка. Лялечка укріплюється на гілках кущів. Гусінь живиться листям і молодими пагонами складноцвітих.

За дослідженнями природничого відділу Рівненського краєзнавчого музею на околиці міста Рівного на “Вишневій горі” (унікальна ділянка із степовою рослинністю) зафіксовано бражника Мертва голова (Acherontia atropos). Це досить великий метелик, розмах крил сягає 10-12 см (Мал.. 13). Тіло метелика жовте з чорним. Тулуб досить товстий, вусики веретеноподібні. На грудях малюнок нагадує череп. Передні крила темно-бурі з жовтим. Задні крила – жовті з двома темними смугами. Якщо метелика взяти в руки, він видає тонкий писк. Очевидно, комаха випускає повітря із передньої кишки й починають коливатись складки хітинового покриву ротової порожнини. Гусінь велика, має 16 пар ніг, на останньому сегменті є рогоподібний виріст, зеленого кольору, з рідкими косими темними смугами. Бражник Мертва голова зимує в стадії лялечки в землі або на рослинних рештках. Живе гусінь на деревах і кущах. Живиться листям і молодими пагонами. Бражник Мертва голова занесений у Червону книгу.

Досліджуючи зелені насадження, на сосні (район мототреку), побачили гусінь соснового п’ядуна (Мал. 15). Сосновий п’ядун (Bupalus piniarius) належить до родини п’ядунів (Geometridae). Метелик має розмах крил 3-4 см. Самка має руді крила з темним забарвленням зверху і по зовнішньому краю. Самець має темно-бурі крила з жовто-білими плямами. Самка у червні відкладає яйця на хвою сосни, рядами від 7 до 32 штук. Через 3-3, 5 тижні з яєць вилуплюється маленька гусінь і починає на хвої виїдати жолоби. Доросла гусінь зелена, з п’ятьма поздовжніми смугами жовтого кольору. Вона має невелику кількість черевних ніжок, всього дві пари на шостому і восьмому сегментах. Тому при русі вони посувають задні черевні ноги до грудних, внаслідок чого тіло дуже сильно вигинається вгору у вигляді петлі. Вони ніби міряють простір, по якому рухаються, тому й одержали латинську назву “землеміри” ((Geometridae). Гусінь має маскуючи забарвлення під колір гілок сосни. Потривожена гусінь витягує тіло і ставить його під кутом до гілки, тримаючись двома парами черевних ніг. У цей час її можна прийняти за сухий сучок. Гусінь ненажерлива і поїдає величезну кількість хвої. Восени гусінь спускається на землю, де відразу починає заляльковуватися. Лялечка зимує на землі в опалому листі і хвої. Лялечка має довжину 1-1, 5 см. Спочатку вона зелена, а потім стає жовто-бурою. Наносить шкоду сосні. Шкідник небезпечний в суху погоду у другій половині літа та