Виявлення якісного і кількісного складу нічних метеликів околиць міста Рівного

Крім пігментних лусочок у багатьох видів, крила яких відрізняються переливаючим металічним забарвленням, є лусочки – оптичні. В таких лусочках відсутній пігмент, а характерне металічне забарвлення виникає завдяки положенню білого сонячного проміння. Сонячний промінь розкладається на кольорові промені спектра при проходженні через оптичні лусочки. Розклад променів досягається переломленням їх в скульптурі лусочки, обумовлюючи зміну кольору при зміні напряму, по якому падають промені. Необхідно підкреслити, що для кожного виду метеликів характерні і форма, і оптичні, і хімічні властивості лусочок на крилах. У рідких випадках лусочки на крилах відсутні і тоді крила здаються зовсім прозорими (стекляниці). (“Биологический энциклопедический словариь”).

У більшості нічних лускокрилих розвинуті чотири крила. Але є самки деяких видів, в яких крила недорозвинуті, або зовсім відсутні. Передні крила завжди більших розмірів, ніж задні.

Викликає захоплення дивовижне забарвлення крил денних і нічних метеликів: їх верхня сторона звичайно яскрава і різнобарвна, а нижня сторона імітує забарвлення і малюнок кори, листя. Біологічне значення яскравого і строкатого забарвлення верхньої сторони крил полягає у розпізнаванні особин свого виду на великій віддалі. Спостереження показали, що самці і самки таких барвистих форм притягують один одного на віддалі забарвленням, а поблизу розпізнають по запаху.

Барвистість забарвлення залежить від розподілу пігментів в лусочках, що вкривають крила. Як показали дослідження, відкладання пігментів у великій мірі залежить від температурного фактора, який діє на лялечок. Якщо температури низькі, в дорослих форм переважають темні пігменти (меланін), при високих (300-400С) в метеликів переважають яскраві барви. (Злотин А. З. “Летающие цвеы”.)

Для нічних метеликів характерне критичне забарвлення. Відпочиваючі особини деяких лускокрилих з далеких один від одних родин, нагадують купки пташиного посліду, інші чудово зливаються з базальтовими скелями, або квітками, на які вони сідають, корою, листям. Стріч ниці демонструють на льоту яскраве забарвлення задніх крил, які у стані спокою не виразні, оскільки критичне забарвлення складених крил на спині, передніх крил чудово маскує комаху на камені, стовбурах дерев. Крила багатьох лускокрилих несуть плями, які дуже схожі на відкриті очі великих хижаків. Це відлякує ворогів.

Індустріальний меланізм – один з цікавих феноменів, вже багато років привертає увагу біологів.

Меланізм – наявність великої кількості меланінів у лусочках метеликів, що зумовлює темне забарвлення їх. Меланізм – це виродливе відхилення. Іноді меланізм буває спадковим (“Біологічний словник” під редакцією І. Г. Підоплічка).

Меланіни – темно-коричневі і чорні пігменти. У популяціх на фоні нормально забарвлених комах присутній певний відсоток більш темних комах – меланістів. Освітлення пігментів у них йде не так, як у всіх. Меланізм завдяки генним мутаціям передається спадково. Спостерігається, що за останнє сторіччя частота меланізованих форм у популяціях деяких видів нічних лускокрилих значно зросла у промислових районах, головним чином у Європі. Найчастіше темні нічні лускокрилі майже повністю витісняють світлих, які раніше вважалися видовою нормою. Це зв’язано із забрудненням довкілля. Промислові відходи осідають в основному на рослинах, роблять їх темнішими. На темному фоні рослин світлі лускокрилі добре помітні і знищуються ворогами. Темні форми менш помітні і тому вони краще виживають. В результаті темні метелики дають більше потомства, йде природний добір, в результаті якого переважають темні метелики.

Вивчення видів з індустріальним меланізмом показало, що ймовірність виживання світлих форм у сільській місцевості вища, ніж у меланістів, оскільки світле забарвлення є криптичним в даному типі середовища.. Але в темних меланістів є фізіологічна превага – вони виживають в елементарних умовах дефіциту (недостатній кількості певних компонентів харчування), що небезпечне для світлих форм, але з небезпекою нападу хижаків. Комахи зіштовхуються частіше, ніж з неповноцінним раціоном, тому меланісти не тільки не витісняють нормальних особин, але залишаються меншості. У промислових районах міст багато об’єктів вкриті кіптявою, сажею, на які сідають метелики і темне забарвлення їх краще маскує від ворогів, ніж лускокрилих із світлим забарвленням. Кормові рослини теж страждають від забруднення, особливого значення набувають знижені вимоги меланістів до якості їжі. Тому в індустріальних районах вони витісняють світлі форми лускокрилих (Злотин А. З. “Насекомые – друзья и враги человека”).

Для метеликів характерна мімікрія. Мімікрія – це подібність тварин до інших. У метеликів мімікрія виражається в тому, що одні із мімікруючих видів є неїстивні, в той час як інші не мають захисних засобів і тільки “імітують своїм захищеним моделям”. Наприклад, геліконіди служать моделями для метеликів дисморфія. Вони держаться в стадах літаючих і відпочиваючих геліконід, імітуючи форму і забарвлення крил, а також політ. Мімікрія досить широко поширена в лускокрилих і форми її прояву дуже різноманітні. Своєрідний прояв мімікрії у метеликів стекляниць (Aegeriida), які нагадують перетинчастокрилих комах, або великих мух, чим лускокрилих. Таке наслідування досягається завдяки характерній структурі крил і загальним контурам тіла. Крила стекляниць позбавлені лусочок і тому вони прозорі, скло видні. Задні крила коротші передніх, а лусочки зосереджені на жилках. Тіло досить струнке, з довгим черевцем, яке далеко виходить позаду крил. Вусики нитковидні, або потовщені посередині. (“Жизнь животных”, т. 3).

На відміну від денних метеликів, види, які споживають нектар