Якіснa оцінка грунтів господарства ТОВ «Носівка Агро» Чернігівської області Носівського району

 

Бакалаврська роботапредставлена на 105 сторінках друкованого тексту і містить 53 друкованих джерел. В результаті дослідження проаналізовано стан грунтів ТОВ «Носівка Агро», розраховано баланс гумусу і бонітет, грунти поділено на групи і класи земель. Встановлено, що найбільш поширеними грунтами господарства є чорноземи типові, які займають 28 % усієї площі господарства, темно-сірі опідзолені 26,7%, сірі лісові 18,1%, дерново-підзолисті 12,2%,лучно-чорноземні грунти 1,9 %, лучні грунти – 2,8 %, болотні грунти – 1,0 %, солоді - 0,1 %. Реакція середовища змінюється від слабокислої (с. Хотинівка) до слаболужна (с. Держанівка). Найбільші середньозважені показники гумусу у с. Селище (3,48%), далі у порядку зменшення с. Держанівка, с. Хотинівка, найменші с. Плоске.

Засередньозваженим показником рухомого фосфора найбільші значення у с. Селище і с. Адамівка. Середньозважений показник обмінного калію по грунтам біля населених пунктів відрізняється від низького до підвищеного. За обмінним каліємнайбільше забезпечені грунти с. Держанівки

Найвищим балом бонітету в ТОВ «Носівка -агро» характеризуються чорноземи типові потужні легкосуглинисті на лесовидних відкладах 66 балів, найменшим - дерново слабо- і середньо підзолисті неоглеєні та глеюваті зв’язнопіщані -19 балів. У середньому по господарству бал бонітету становить 44.

 

 

РОЗДІЛ 1. Якісна оцінка грунтів, методики бонітування та їх зв’язок з урожайністю сільськогосподарських культур

1.1 Методологічні аспекти оцінки якості земель

1.2 Якість грунту

1.3 Методика проведення якісної оцінки та паспортизації земель з використанням агроекологічного методу

1.4 Якісна оцінка грунтів методом спеціального бонітування

1.5 Бонітування грунтів і якісна оцінка земель

1.6 Складання шкал бонітування грунтів

1.7. Застосування матеріалів бонітування ґрунтів і якісної оцінки земель у сільськогосподарському виробництві

1.8 Агроекологічна та екологічна оцінка здатності грунтів до росту культурних рослин

1.9. Природна та ефективна родючість земель України за агропотенціалом сільськогосподарських культур

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНІ УМОВИ, МЕТОДИКА І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Місце розташування господарства, зв’язок з адміністративними центрами, пунктами реалізації продукції.

2.2. Система сівозмін і стан їх освоєння

2.3 Система удобрення культур

2.4. Природні умови ґрунтоутворення

2.5. Методика проведення досліджень

РОЗДІЛ 3. ГРУНТИ ГОСПОДАРСТВА ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

3.1 Процеси ґрунтоутворення

3.2 Номенклатурний список грунтів

3.3. Характеристика ознак, складу і властивостей грунтів

3.4Характеристика обмінної кислотності і агрохімічних показників

3.5. Бонітування ґрунтів

3.5. Баланс гумусу в грунті господарства

Розділ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЯКІСНОЇ ОЦІНКИ ГРУНТІВ

 

 

Раціональне, ощадливе, ефективне, рентабельне використання природних ресурсів є одним з головних пріоритетів нашої України. Чільне місце тут неодмінно посідає проблема раціонального використання землі, збереження та підвищення родючості ґрунтів у сучасних ринкових умовах господарювання за різних форм власності на землю, адже переважно більшість продуктів харчування ми отримуємо завдяки ґрунтам. Ці вислови закладені у Конституції України, нажаль, останніми роками відбуваються активні деградаційні процеси, тобто втрата властивостей грунтів, характерних їм як природному тілу (підкислення, засолення, вилуговування, ерозія, підтоплен- ня, заболочення, забруднення, опіщанення тощо). Ступінь деградованості ґрунтів буває слабкою, середньою та сильною. На слабодеградованих ґрунтах ознаки погіршення їх властивостей ледь помітні, проте рівень врожайності тут зменшується на 10%. На середньодеградованих ґрунтах ознаки погіршен- ня їх властивостей настільки чітко окреслені, що зумовлюють перехід до іншого типу чи різновиду. Зменшення врожайності при цьому сягає 50%. Продуктивність вирощуваних культур на сильнодеградованих ґрунтах зменшується більш ніж на 50%. При цьому можуть зберігатися морфологічні ознаки ґрунтової відміни, проте вони стають малопридатними для вирощування культурних рослин. Господарська діяльність людини (антропогенний фактор) є основною причиною деградації ґрунтів. Коли господарська діяльність людини не перевищує екологічно допустиме наванта- ження на грунт, він не деградує. Але варто переступити цей поріг, як грунт починає деградувати. Потрібно чітко усвідомити, що деградовані землі дуже важко, а іноді зо- всім неможливо відродити. 

Видатний вчений К.А. Тімірязєв зазначав, що „володіння землею – не право лише чи привілегія, а важкий обов’язок, що загрожує відповідальністю перед судом нащадків”. За якісним складом земельних угідь Україна продовжує займати одне з провідних місць у світі, на її території зосереджено 8% світових запасів чорноземів. Земельні ресурси та в цілому сприятливі кліматичні умови створюють належний потенціал для високоефективного ведення землеробства, інших галузей АПК, але екстенсивний підхід до використання основного засобу сільськогосподарського виробництва – землі – призвів до її деградації на значних площах. Упродовж багатьох років розширення площі сільгоспугідь та ріллі було чи не єдиним заходом збільшення виробництва продукції. В гонитві за додатковими центнерами продукції розорювалось усе: крутосхили, захисні зони вздовж водоймищ та пасовищ, узбіч доріг. Особливо великими темпами відбувалося погіршення земельних угідь країни в 90-х роках минулого століття у зв’язку із загостренням кризових явищ в економіці України. Через відсутність коштів було припинено впровадження системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території, зрошувані землі стали занедбаними, на них не здійснювались меліоративні заходи; землеробство велося за різко від’ємним балансом органічної речовини, основних біогенних елементів, що зумовило втрату близько 10%