Якіснa оцінка грунтів господарства ТОВ «Носівка Агро» Чернігівської області Носівського району

Далі розглянемо особливості бонітування грунтів у деяких країнах далекого зарубіжжя. Навіть короткий огляд дозволяє дійти висновку пропро надзвичайну строкатість підходів і методів. Напевно, не знайдеться і двох країн, де методологія була б однаковою. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-7]

Наприклад, у Чехії оцінювання родючості здійснюють на підставі генетичних властивостей грунту, клімату і рельєфу. Грунти поділяють на 9 груп – від найкращих до несприятливих для господарського використання. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-7]

У США немає єдиної системи оцінки. Наприклад, в окремих штатах використовується система, що складається із двох частин: оцінювання земель і оцінювання території. Перша включає 8 классів, розділених залежно від доцільного виду землекористування. Якість грунтів оцінюють головним чином за врожайністю, яку можна на них одержати, або за забезпеченістю поживними речовинами, продуктивною вологою, теплом. В оцінку земель включено також такі чинники, як віддаленість від найближчого міста, економічні й соціальні умови. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-7-8]

У Канаді система оцінки базується на урахуванні грунтово-кліматичних чинників, які обмежують продуктивність рослин (недостатня температура, низькі запаси поживних елементів, токсичність, переущільнення, вузький діапазон продуктивної вологи, еродованість). Раніше у Канаді існувала, так звана, система оцінювання методом Сторі, що включала 5 класів земель (за якістю грунтів, придатністю до обробітку, кам’янистості й схильності до дефляції) і 7 класів грунтів(100 балів – найкращі грунти, менше 30 балів – дуже бідні грунти). [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-8]

У Франції в оцінюванні грунтів широко застосовують фізичні властивості – шпаруватість, гідрофізичні характеристики, вологостійкість і співвідношення різних структурних компонентів, схильність до ущільнення. На підставі цих даних оцінюють реальний стан грунтів і можливі еволюційні зміни (прогноз). [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-8]

У Великій Британії оцінки грунтів одержують за врожайністю на спеціальних фіксованих ділянках (кожні 10 років) або за потенційною урожайністю, розрахованою на підставі показників грунтів і місцевості. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-8]

У Польщі існує класифікація земель (6 класів за придатністю до різного використання) і бонітування грунтів за багатьма властивостями і врожайністю. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-8]

Дуже детально розроблено бонітування грунтів у Німеччині. Тут бонітування розглядають як оцінювання грунтів за властивостями і відділяють від оцінювання грунтів за продуктивністю. Бонітування грунтів проводять за гранскладом, геологічним походженням (для Німеччини, що відрізняється великою строкатістю грунтотворних порід, це не дуже важливо) і сучасним станом (або трансформованістю під впливом антропогенної діяльності – знов-таки для Німеччини, де інтенсивне землеробство обчислюється вже не менш чим 150 роками, це також важливо). Всі землі Німеччини розділено за гранскладом на 9 видів, за геологічним походженням – на 5 груп, за станом грунтів – 7 ступенів. В оцінюванні стану грунтів використовують дані морфології профілю, вилугованості, опідзоленості, заболоченості, ущільненості й інші. У кожній групі грунти оцінюють певними балами, які потім коригують виправленням на клімат і рельєф залежно від еталонних показників. Результати бонітування грунтів занесено до кадастрів нерухомості і широко використовують у різних цілях (раціональному використанні, охороні, оподаткуванні, відведенні сільськогосподарських земель в інші категорії, а розмір плати визначають залежно від їхніх бонітетів). Дані бонітування систематично оновлюють. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-8-9] 

Широко відомі за кордоном також оцінки земель ФАО, які використовують головним чином у країнах Африки, Азії й Латинській Америці, що розвиваються. Оцінки грунтів (у балах для кожного показника) здійснюють за глибиною профілю, гранскладом , структурним складом, ємністю катіонного обмінну, засоленням, умістом гумусу, складом глинистих мінералів, видом грунтотворної породи, дренованістю місцевості й іншими чинниками. Отриманні оцінки порівнюють з вимогами культур (ці дані для великої кількості культур зібрано у спеціальному томі) і, таким чином, визначають відносну придатність грунтів до обробітку або до вирощування тієї чи іншої культури. Якщо в країні є дані грунтового обстеження й грунтова карта, використання ФАО не створює ніяких труднощів. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-9]

Короткий огляд існуючих підходів до оцінки грунтів, які використовують у світі, дозволяєзробити деякі узагальнення. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-10] Бонітування здійснюють для досягнення подвійної мети – класифікації грунтів за придатністю до використання й оцінювання їхньої родючості. Методи дослідження для досягнення цієї мети дуже різноманітні. Домінують підходи, колидля бонітування залучають багато показників грунту, клімату, рельєфу й інших. Через те, що показників багато, їх поділяють (до речі, дуже вільно) на основі й додаткові. Найчастіше одиницею оцінки виступає різновид грунту, але іноді оцінюють і цілі агрогрупи. Основну оцінку іноді отримують на підставі всього декількох показників, додаткові – за допомогою поправних коефіцієнтів, обгрунтування дуже недостатньо, або відсутнє взагалі. Як правило, найвищі бали (використовують замкнуті або незамкнуті шкали) одержують грунти із кращими показниками. Дані врожайності найбільш часто використовують для верифікації оцінок за властивостями, іноді вони є основними, а в деяких методиках не використовують взагалі. З аналізу підходів не ясно, які категорії родючості требі оцінювати – потенційну або фактичну (середньо багаторічну). Відповідно до цього нема якості у добрі основних показників. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-10]

Сучасний етап бонітувальних робіт в Україні слід починати з В.П. Кузьмовича (1969, 1970), який