+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Бакалаврська робота
К-сть сторінок:
103
Мова:
Українська
здобув порівняльні оцінки продуктивності грунтів, використавши за основний критерій багаторічну врожайність провідних культур у колгоспах і радгоспах країни. Було зібрано інформацію з 10000 господарств за 20 років. Для того, щоб виокремити вплив грунтів від дії інших чинників було запропоновано сільськогосподарське районування. Виділено 101 район з однотипними грунтами, кліматом, спеціалізацією господарств, подібним рівнем виробничих ресурсів (забезпеченістю робочою силою, технікою, добривами). У межах районів господарства поєднували в групи. Просторовою одиницею бонітування фактично були агровиробнича група і грунтовий вид, що домінував у ній. Складено декілька оціночних шкал – загальних бонітетів – за врожайністю і валовими зборами з гектара ріллі основної продукції зернових і технічних культур (зернових одиницях), а також часткових бонітетів – за врожайністю окремих культур. На базі грунтової карти України 1:1500000 було складено картосхеми бонітетів грунтів за ступенем їхньої придатності до вирощування різних культур, а також опрацьовано єдину шкалу (класифікацію) якісної оцінки грутнів України. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-10-11]
Незважаючи незначну і результативну роботу, виконану під керівництвом В.П. Кузьмовича, методику бонітування за врожайністю було піддано критиці як ученими, так і виробничими через те, що врожай не є тільки функцією грунту і не може бути використаний у бонітуванні грунтів. Наприклад, за цією методикою, чорноземи типові середньосуглинкові, дерново-підзолисті грунти і, навіть, осолоділі грунти западин мали дуже близькі часткові бонітети відносно озимої пшениці. Бонітування за врожайністю не здатне розрізнити природну родючість (диференціальна рента 1) і диференціальну ренту 2 (добрива, механізація, сорти, інтенсивне і високоякісне господарювання). Фактично ця методика саме й оцінювала у більшій мірі рівень господарювання, ніж якісні характеристики грунту. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-11]
М.І. Полупан і інші. (2008) запропонували методику бонітування грунтів, критерієм у якій був також врожай сільськогосподарських культур, але на відміну від попередньої методики – врожай на контрольних ділянках тривалих стаціонарних дослідів. Цей підхід до певної міри був кроком уперед, але через недостатню кількість стаціонарних дослідів, уразливу методику екстраполювання даних на грунти, де дослідів не було, і взагалі, невідповідність дослідних і виробничих умов, перспективи цієї методики є неясними. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-11]
Більш досконалу методику запропонував А.І. Сірий (1987) з Національного уніврситету біоресурсів і природокористування. За основні критерії використано запаси доступної вологи, гумусу і поживних речовин, тобто, об’єктивні критерії, що характеризують родючість грунту. За додаткові – показники місцевих умов, що знижують родючість (засоленість, солонцюватість, кислотність, оглеєння тощо). Нарешті, у методиці знайшли відображення і особливості клімату, і технологічні особливості конкретної земельної ділянки (рельєф, крутизна та експозиція схилу, розмір і конфігурація поля тощо). Тобто, у цій методиці оцінено не тільки грунт, але й весь комплекс умов, що визначають ефективність використання земель. Не зважаючи на деякі недоліки методики (не завжди обгрунтоване використанням поправних коефіцієнтів, довільні і недостатньо обгрунтвані показники еталонного грунту, бонітет якого прийнято за 100 балів, обмежену перевірку), методика А.І. Сірого представляється коректною і перспективною. Більше того, основні її постулати збігаються з методиками, які існують у багатьох країнах. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-11-12]
При інженерно-геологічних вишукуваннях ґрунтову товщу будівельного майданчика розчленовують на інженерно-геологічні елементи (ІГЕ) і для кожного із них визначають нормативні та розрахункові значення характеристик ґрунтів. За інженерно-геологічний елемент треба приймати об'єм ґрунту одного й того ж номенклатурного виду при виконанні однієї із таких умов:
- характеристики ґрунту в межах елемента змінюються незакономірно;
- існуюча зміна характеристик така, що нею можна знехтувати.
Попереднє розділення ґрунтів будівельного майданчика на інженерно-геологічні елементи виконують з урахуванням їх віку, походження, текстурно-структурних особливостей та номенклатурного виду. У подальшому, на основі спеціальної перевірки, передбаченої стандартом [1], два сусідніх інженерно-геологічних елемента з ґрунтами різного походження, але одного й того ж номенклатурного виду, можуть бути об'єднані в один елемент, якщо різниця в характеристиках ґрунтів цих елементів несуттєва. Сукупність визначень характеристик ґрунтів у межах кожного попередньо виділеного інженерно-геологічного елемента аналізують для виділення значень, що різко відрізняються від основної маси. Такі значення вилучають, якщо вони спричинені помилками дослідів, або відносять до відповідної сукупності при наявності в межах інженерно-геологічного елементу ґрунту іншого виду. Правильність виділення інженерно-геологічного елемента перевіряють, аналізуючи просторову мінливість показників властивостей ґрунтів.
Характер просторової мінливості виявляють на основі якісної оцінки розподілення значень цих показників у плані та за глибиною. Для цього використовують інженерно-геологічні плани та розрізи, на які наносять значення характеристик у точках їх визначення, будують графіки зміни характеристик за глибиною та в плані, графіки розсіяності, а також графіки зондування. Аналіз просторової мінливості здійснюють, використовуючи такі показники властивостей ґрунту:
- для великоуламкових ґрунтів - зерновий склад і додатково загальну вологість заповнювача для великоуламкових ґрунтів із глинистим заповнювачем;
- для піщаних ґрунтів - зерновий склад та коефіцієнт пористості і додатково вологість для пилуватих пісків;
- для глинистих ґрунтів - характеристики пластичності (межі та число пластичності), коефіцієнт пористості та вологість.
При цьому зерновий склад великоуламкових та піщаних ґрунтів і характеристики пластичності глинистих ґрунтів використовують для визначення номенклатурного виду ґрунту інженерно-геологічного елемента. Додатково до переглянутих показників при необхідності потрібно здійснювати оцінку просторової мінливості і для інших характеристик ґрунту. У сукупності з прямими методами визначення характеристик ґрунтів для виділення інженерно-геологічних елементів треба використовувати зондування.
При достатній кількості (не менше 6) визначень характеристик,