Якіснa оцінка грунтів господарства ТОВ «Носівка Агро» Чернігівської області Носівського району

Модифікаційними властивостями (тобто, такими, які мають регіональний характер) у чинній методиці коригували бонітети еродованих, оглеєних, кислих і інших грунтів з агрономічними вадами, використовуючи для цього поправні коефіцієнти. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-13]

Для того, щоб усунути вплив клімату на бонітети грунту територію України поділили на 198 природно-сільськогосподарських районів з однаковими гідротермічними умовами. Такий підхід змусив роботи з бонітування вести за природно-сільськогосподарськми районами,у кожному з них шукати еталонний грунт і мати 198 шкал бонітетів, а якщо врахувати кількість культур, стосовно яких розраховано часткові бонітети, то набагато більше. До того ж, подібні грунти у різних районах отримали різні бонітетні оцінки. І, навпаки, різні грунти, які знаходяться у різних агрогрупах, виявилися з однаковими бонітетами. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-13-14]

«За кадром» залишилось і питання пошуку еталонних грунтів, бонітет яких дорівнює 100 балів. В методиці сказано, що їх шукали за багаторічною врожайністю у грунтових агрогрупах. Якщо так,то остання, як відомо, визначається за полями, підприємствами, тобто, за адміністративними одиницями, а не за природно-сільсько-господарськими районами чи агрогрупами. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-14]

Отже, чинна методика базується на властивостях грунтів, що можуть характеризувати лише їхню потенційну родючість і не може бути надійною у використанні для оцінки реальної продуктивності орних грунтів. У чинній методиці потребує доопрацювання просторова одиниця богітування і еталони грунтів, що отримують максимальний бал і відносно яких обчислюються бонітети інших грунтів. [В.В. Медведєв, І.В. Пліско, стр.-14]

Важливою складовою методологічної основи якісної оцінки зель є система показників, вибір яких, зумовлений необхідністю адекватної характеристики основних функцій грунтів,грунтоутворювальних або грунторуйнівних процесів основних режимів і параметрів найважливіших для рослин. Тобтоті властивості (характеристики) грунту, які визначають його здатністьзадовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, і є в сукупності основним показником якості грунту. [. Барвінський А.В., Тихоненко Р.В. стр-15 ]

В літературі зустрічається значна кількість методичних підходів до якісної оцінки земель. Виділено багато як індивідуальних, так і комплексних показників, проте немає єдиної системи. Отже, в загальному вигляді проблема полягає в тому, щоб визначити перелік показників для адекватної оцінки якості грунтів. Розробку системи таких показників треба провадити з урахуванням можливості використання інформації діючих нині служб контролю за станом грунтового покриву, родючості й санітарного стану грунтів, а також необхідності поширення обсягу досліджень на основі сучасної технічної бази і перспективних методів.[. Барвінський А.В., Тихоненко Р.В. стр-15]

Незаперечним є те, що оцінка якості земель повинна бути комплексною, адже фактори родючості грунтів незамінні рівнозначні. Це в свою чергу вимагає визначення значної кількості показників, що зв'язано з відповідними затратами часу і коштів. Тому показники вибирають за принципом «розумного мінімуму і реального максимуму», а саме: берутьмаксимально можливу кількість показників, що входять до реально діючого контролю певних організацій, в той же час ця кількість є мінімальною (звуженою) для комплексної екологічної оцінки територій. [. Барвінський А.В., Тихоненко Р.В. стр-15]

На Україні існує багато наукових і практичних установ, що функціонують у цій галузі, але, на жаль, результати їхньої роботи ніхто не координує. Це обласні проектно-технологічні центри з охорони родючості земель Мінагрополітики України, обласні філіали Державного підприємства «Головний науково-дослідний і проектний інститут землеустрою», мережа пунктів спостережень Держкомгідромету України, гідрогеолого-меліоративні експедиції, державні сільськогосподарські дослідні станції та інститути агропромислового виробництва НААН України, обласні санепідеміологічні станції тощо. Щоб уникнути дублювання і підвищити якість обробки інформації необхідно діяльність цих організацій координувати. Найбільш коректно цю функцію могла забезпечити єдина Служба охорони грунтів України, про необхідність створення якої вже не один рік висловлюються провідні вчені-аграрії. [. Барвінський А.В., Тихоненко Р.В. стр-16]

Кожне відомство, яке причетне в тій чи іншій мірі до проведення якісної оцінки земель, мас свою систему показників, за якими збирається і оброблюється інформація. Основні показники родючості грунтів, якими користуються дані установи, належать до розряду індивідуальних:

1. рН водної і сольової витяжки, форми потенційної кислотності, окисно-відновний потенціал;
2. загальний вміст гумусу і його якісний склад;
3. ємність вбирання і склад обмінних катіонів;
4. активність іонів у системі грунт - фунтовий розчин;
5. ступінь нагромадження в грунтах важких металів як стосовно загального їх вмісту, так і форм сполук;
6. щільність складення в рівноважному стані:
7. структурно-агрегатний склад грунту та водотривкість агрегатів;
8. водопроникність га польова вологість грунту;
9. вміст рухомих форм макро- та мікроелементів тощо.

Дотримуючись такого набору, можна адекватно оцінювати сучасний стан грунтів, діагностувати всі види їх деградації і прогнозувати зміни на ближчу або навіть на віддалену перспективу. Проте, такий значний масив показників, отриманий різними організаціями, нерідко, без дотримання єдиних стандартизованих (сертифікованих) методик, а тим паче не в акредитованих лабораторіях, не може забезпечити цілісну картину якості земель в різних регіонах зокрема і країні в цілому. [ Барвінський А.В., Тихоненко Р.В. стр-17] 

 

 

Якість грунту – це здатність певного типу грунту функціонувати в межах природних або керованих людиною екосистем, забезпечувати продуктивність рослин та тварин, покращувати якість води та повітря, підтримувати здоров’я людини та умови його мешкання. Якість грунту – це сукупність усіх наявних позитивних та негативних характеристик та властивостей, що визначають його родючість.[http://m.pidruchniki.com/80361/ekologiya/edafichni_faktori_seredovischa#... Якість грунту визначається взаємодією його фізичних, хімічних та мікробіологічних властивостей.