Загальна теорія держави і права

' 

 

>>>422>>>

Юридична особа не може бути суб'єктом кримінального злочину. Ним може бути посадо-ва особа підприємства, організації, установи або особа, яка виконує функції керівника ор-ганізації, капітана морських, річкових і повітряних суден та ін. Така особа іменується в юридичній літературі спеціальним суб'єктом правопорушення. Вона може виступати су-б'єктом матеріального і адміністративного правопорушення.

Правопорушення, суб'єктом якого є юридична особа, являє собою не що інше, як винну дію конкретних фізичних осіб, яка призвела до заподіяння певної шкоди. Хоча суб'єктом відповідальності в таких випадках виступає юридична особа, це не виключає можливості відшкодування збитків, заподіяних організації внаслідок притягнення її до юридичної від-повідальності, самою винною фізичною особою. Наприклад, у ст. 452 ЦК України закріп-лене положення про те, що особа, яка відшкодувала збитки, завдані з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі сплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суб'єктивна сторона правопорушення – сукупність ознак, які характеризують суб'єктивне (психічне) ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння і його негативних на-слідків, а саме – вина, мотив, мета правопорушення. Обов'язковою серед них є вина – без-посередній вияв психічного ставлення до вчиненої шкідливої дії (або бездіяльності) та її негативних наслідків

Вина виражається у формі умислу чи необережності:

умисел: необережність: 

прямий – усвідомлення особою протиправності своєї поведінки та бажання настання шкідливих або небезпечних наслідків

непрямий – усвідомлення проти-правності своєї поведінки, але бай-дужне ставлення до настання мож-ливих негативних наслідків протиправна самовпевненість -

усвідомлення протиправності сво-го діяння і легковажний розраху-нок на можливість запобігання негативним наслідкам

протиправна недбалість – усвідом-лення протиправності своєї пове-дінки та небажання настання нега-тивних наслідків, які в силу про-фесіоналізму та посадового стано-вища можна і треба було передба-чити 

 

>>>423>>>

Мотив (наприклад, вбивство з корисливих і хуліганських мотивів) і мета (наприклад, вбивство з метою приховання іншого злочину) враховуються при кваліфікації правопору-шення, визначенні міри покарання.

Об'єкт правопорушення – порушене матеріальне чи нематеріальне благо: власність, життя, здоров'я громадян, суспільний порядок, суспільні відносини, що захищаються нормами права

Об'єктивна сторона правопорушення – сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення: 

протиправне діяння шкідливий результат, що спричинився причинно-наслідковий зв'язок між діянням і шкідливим результатом 

Наприклад, тілесне ушкодження може бути тяжким, середньої тяжкості, легким – відпові-дно до КК кожне з них утворює самостійний склад злочину.

§ 6. Види правопорушень. Правопорушність

Для наукових і практичних цілей створені різні класифікації правопорушень. Види право-порушень розрізняються між собою за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості), за об'єктами посягання, за суб'єктами, за поширеністю, за ознаками об'єктивної і суб'єкти-вної сторін, а також за процедурами їх розгляду.

Види правопорушень за ступенем суспільної небезпечності (шкідливо-сті) 

Проступок Злочини 

– відрізняються від злочинів мен-шим ступенем суспільної небезпе-чності - відрізняються від проступків під-вищеним ступенем суспільної не-безпечності 

Проступки-делікти (лат. delictum – проступок) – це правопорушення, що завдають шкоди особі, суспільству, державі і є підставою для притягнення правопорушника до передбаче-ної зако-

 

>>>424>>>

ном відповідальності. Проступки можуть бути: конституційні, дисциплінарні, адміністра-тивні, матеріальні, цивільно-правові.

Конституційні проступки – це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) заподіянні шкоди порядку організації і діяльності органів влади і управління, конституційним правам і свободам громадян, але не мають ознак складу злочину.

Дисциплінарні проступки – це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у невиконанні робітником, службовцем, військовослужбовцем, студентом виробничих, службових, військових або учбових обов'язків, порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку. Підрив трудової дисципліни завдає шкоди нормальній діяльності підпри-ємств, установ, організацій і спричиняє дисциплінарну відповідальність.

Адміністративні проступки – це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) посяганні на суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління і охороняються законом. Адміністративними проступками є вчинки, що заважають здійсненню нормальної виконавчої і розпорядчої діяльності дер-жавних і громадських органів і організацій, посягають на суспільний або державний поря-док, власність, права і законні інтереси громадян.

Як правило, вони регулюються нормами адміністративної, фінансової та інших галузей права і не пов'язані з виконанням службових обов'язків (наприклад, порушення правил протипожежної безпеки; незаконне використання спеціальних технічних засобів неглас-ного одержання інформації; останнім часом – порушення митних правил: недоставлення в митницю товарів і документів для контролю, пошкодження митного забезпечення, розва-нтаження, видача і використання імпортних вантажів без дозволу митниці, порушення зо-бов'язань щодо транзиту).

Новим видом правопорушення є податкові проступки – суспільне небезпечні протиправні діяння, які порушують права і законні інтереси суб'єктів податкових правовідносин. За їх вчинення встановлена юридична відповідальність.

Матеріальні проступки – це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у винному (умисному чи необережному) заподіянні шкоди майну підприємства його пра-цівником.

Цивільно-правові проступки – це суспільне небезпечні протиправні діяння, які полягають у порушенні громадянами і ор-

 

>>>425>>>

ганізаціями майнових і особистих