Загальна теорія держави і права

Неофіційне тлумачення

– роз'яснення змісту і мети правових норм, яке виходить від осіб, що не мають на те офі-ційних повноважень, а відтак, не володіє юридичне обов'язковою силою. Наприклад, тлу-мачення статті закону професором права допомагає юридичній практиці і здатне вплинути на офіційне тлумачення. Однак воно не є загальнообов'язковим, не є легальним.

Неофіційне тлумачення має силу громадської думки, індивідуального авторитету особи інтерпретатора, формує те інтелектуально вольове і морально юридичне середовище, з якого правозастосувалчі та інші зацікавлені особи черпають свої уявлення про законність і справедливість юридичної справи.

Неофіційне тлумачення властиве всьому суспільству

 

>>>409>>>

 

Офіційне тлумачення

(за сферою дії) 

нормативне казуальне (індивідуальне) 

- офіційне роз'яснення, яке невідді-льне від правової норми, поширю-ється на широке коло суспільних відносин – необмежену кількість випадків, перед-бачени-х нормою, що тлумачиться - (казус – випадок) – офіційне роз'-яснення, обов'язкове лише для конкретного випадку та для осіб, стосовно яких воно провадиться; має місце там, де в процесі право-засто-сування ставиться за мету роз'яснити норму, щоб правильно вирішити справу 

Сфера дії норми, що тлумачиться, залежить від правомоч-ностей суб'єкта тлумачення.

Нормативне 

автентичне легальне (делеговане) 

- зміст норми тлумачиться тим ор-ганом, що її встановив, тобто авто-ром норми. Суб'єктами такого тлу-мачення можуть бути всі правотво-рчі органи. Наприклад, закони, як правило, роз'ясняються парламен-том. Однак Верховна Рада України не має права на офіційне тлумачен-ня нею же ухвалених законів. Від-повідно до ст.  147 Конституції України, офіційне тлумачення Кон-ституції України та законів Украї-ни дає Конституційний Суд Украї-ни. Верховна Рада Автономної Ре-спубліки Крим роз'ясняє порядок застосування нормативно-правових актів, нею виданих - загальнообов'язкове тлумачення норми здійснюється органом, який цю норму не встановлював, але уповноважений законом або за дорученням тлумачити її постійно чи одноразово. Право на таке тлу-мачення мають Конституційний Суд, Верховний Суд, Вищий арбі-тражний суд України (наприклад, роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 6 серпня 1997 р. № 02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»). Таке тлумачення є обов'язковим для суб'єктів, які підпадають під юрисдикцію органу, що дає тлума-чення 

 

>>>410>>>

 

Казуальне (індивідуальне) 

судове адміністративне 

- здійснюється судовими органами при розгляді конкретних справ і знаходить своє вираження у виро-ках або рішеннях у цих справах - здійснюється міністерствами, ві-домствами, місцевою державною адміністрацією; містить вказівки відповідним органам, як останні повинні вирішити ту чи іншу спра-ву 

Неофіційне тлумачення

• Професійно-правове

–  це тлумачення норм, яке ґрунтується на професійних знаннях у галузі права. Воно може бути двох видів:

1)  доктринальним

–  це тлумачення вченими вузів, науково-дослідними установами (розробка правових кон-цепцій, доктрин у результаті аналізу норм права та їх виклад у статтях, монографіях, нау-ково-практичних коментарях, усних і письмових обговореннях нормативних актів);

2)  компетентно-юридичним

– цетлумачення юристів-практиків: посадових осіб державного апарату, прокурорів, суд-ців, адвокатів, працівників юридичних служб, редакціями юридичних журналів і газет, ра-діо і телебачення в спеціально-юридичних консультаціях і оглядах

• Компетентно неправове

– це тлумачення норм права, яке ґрунтується на знаннях у суміжних галузях науки – біо-логії, економіки, історії, політики та ін., включає спеціальну (неправову) компетенцію су-б'єкта тлумачення – біолога, історика, економіста, філософа, журналіста та ін.

• Повсякденне

- це тлумачення норм права всіма суб'єктами права на основі життєвого досвіду, фактів повсякденного життя відповідно до рівня їх правосвідомості. Повсякденне тлумачення – це правове явище, яке виражає правові почуття, емоції, уявлення, що відбуваються у пси-хіці громадян у зв'язку з використанням прав і виконанням обов'язків; ставлення до права в цілому і конкретного нормативно-правового акта зокрема

 

>>>411>>>

§ 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту

Результатом юридичного тлумачення повинна бути визначеність («так», «ні»), а не дво-значність («і так, і ні») у висновках того, хто тлумачить зміст юридичних норм. Результа-ти тлумачення не можуть виходити за межі норми, що тлумачиться. Тлумачення стано-вить лише конкретизуюче, судження про норму права, але не нове нормативне розпоря-дження.

Результати використання всіх способів тлумачення обумовлюють обсяг тлумачення. Тлу-мачення за обсягом – це з'ясування співвідношення буквального тексту і дійсного змісту юридичних норм.

Розрізняють три способи тлумачення за обсягом.

Буквальне (адекватне) тлумачення – це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права відповідає буквальному тексту, тобто «літері» закону. «Дух» і «літера» зако-ну збігаються.

Поширювальне (розширювальне) тлумачення – це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права ширше за її буквальний текст; «дух» закону ширше за його «літе-ри». Наприклад, дійсне значення поняття «втрата», яке міститься в Законі України «Про заставу», треба розуміти ширше, ніж буквальне значення цього слова: це і загибель, і са-моруйнування, і всі інші випадки припинення існування даного предмета. Або інший при-клад: «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону» – це нор-мативне розпорядження не вказує на народних засідателів, однак на них, як і на суддів, поширюється принцип незалежності.

Обмежувальне тлумачення – це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права вужче за її текстуальний вираз; «дух» закону вужче за його «літери*. Наприклад, відповідно до Закону України про