Загальна теорія держави і права

Думка інтерпретатора йде від аналізу буквального, мовного тексту («літери закону») до аналізу «догми права», юридичних особливостей правових норм, а також до моральних, соціальних та іншим підстав, передумов правових розпоряджень («духу права»).

 

>>>406>>>

§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права

Способи (методи) тлумачення – це сукупність прийомів аналізу правових норм, розкриття їх змісту (значення) з метою практичної реалізації.

Розрізняють такі способи (методи) тлумачення:

1) філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення – це з'ясування змісту норми права через граматичний аналіз її словесного формулювання з використанням законів фі-лології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, сло-весних формулювань юридичних норм. Передусім установлюють значення кожного слова і виразу, вжитих у нормативному розпорядженні. Потім переходять до аналізу граматич-ної форми іменників і прикметників, способів дієслів, виду дієприкметників і т.д. Далі ус-відомлюють граматичну структуру пропозицій. Окремі слова і вирази, розділові знаки не-дпустимо трактувати як зайві. В результаті граматичного тлумачення виявляється буква-льний зміст норми права, на підставі якого далеко не завжди можна зробити достовірний висновок;

2)  системне тлумачення – це з'ясування значення норми через встановлення її системних зв'язків з іншими нормами. Сутність його полягає в тому, що норма зіставляється з інши-ми нормами, встановлюються її місце і значення в даному нормативному акті, галузі пра-ва, всій правовій системі. Всі норми потребують системного тлумачення, особливо норми відсилочні і бланкетні, які побудовані так, що можуть розглядатися лише у сукупності з нормами, до яких зроблено відсилання;

3)  історико-політичне тлумачення (в тому числі історико-по-рівняльне) – це з'ясування значення норм права на підставі аналізу конкретних історичних умов 'їх прийняття; з'ясу-вання цілей і завдань, закладених законодавцем. Важливим є урахування соціально-економічних і політичних факторів, які обумовили ініціативу і саму появу акта, процесу його обговорення – парламентського слухання першого, другого, постатейного тощо, зок-рема доповіді і співдоповіді про проект прийнятого нормативно-правового акта. Істотне значення в історико-політично-му тлумаченні мають альтернативні проекти, їх порівнян-ня, публікації в пресі під час обговорення законопроекту, дебати в парламенті, внесені по-правки, підстави їх прийняття або відхилення. Самі по собі історико-політичні дані не можуть бути джерелом розуміння закону і стати основою для прийняття юридичних рі-шень.

 

>>>407>>>

Всі способи юридичного тлумачення використовуються в сукупності, комллексі.

Деякі вчені (С.С. Алексеев[1]) відрізняють ще логічне і спеціально-юридичне тлумачення.

Логічне тлумачення – це з'ясування змісту норми права через використання законів і пра-вил формальної логіки; дозволяє розкрити зміст юридичних норм, який іноді не збігається з буквальним значенням через невдалий вибір законодавцем словесних форм. При логіч-ному тлумаченні аналізуються не слова і вислови, а поняття, які вони відображають. За допомогою логічних операцій, які включають аналіз і синтез, побудову силогізму (логіч-ного умовиводу, який складається з двох посилок і висновку) і т.д., з нормативних розпо-ряджень, «розкиданих» по тексту законодавчого акта, формулюється норма права, що тлумачиться.

Спеціально-юридичне тлумачення – це з'ясування значення норми, яке грунтується на до-сягненнях юридичних наук; такі досягнення можуть міститися в самому тексті закону – дефініції понять, а також у роз'ясненнях судових інстанцій і наукових коментарях. Тлума-чення права юристом-професіоналом є компетентним внаслідок того, що юрист викорис-товує в процесі тлумачення спеціальні юридичні знання. Тому спеціально-юридичне тлу-мачення посідає центральне місце серед інших способів тлумачення.

Слід зазначити, що логічний підхід є притаманним кожному способу тлумачення, оскіль-ки він містить загальнозначущі форми (поняття, міркування) і засоби визначень думки, необхідні для раціонального пізнання. Логічне (логіко-правове) і спеціально-юридичне тлумачення виділяються не тому, що вони мають якесь особливе «зовнішнє» значення. Навпаки, специфіка цих двох способів тлумачення полягає в тому, що вони складають внутрішню професійно-ціннісну сторону інтерпретатора: юрист не може тлумачити інак-ше, ніж юридичне і логічно. Однак без цих якостей інтерпретатора не відбудуться інші способи тлумачення – філологічне, систематичне, історико-політичне. Тому логічний і спеціально-юридичний аналіз – це скоріше не прийоми аналізу правових норм, а «засад-ничі» начала і якісні характеристики інтерпретатора, і як такі вони входять до систему йо-го інтелектуальної діяльності, є її основою. Інакше: це внутрішній ціннісний зріз профе-сійної правової культури.

 

>>>408>>>

Отже, виділення логічного і спеціально-юридичного аналізу правових норм як спеціаль-них «зовнішніх» способів (методів) тлумачення не є обов'язковим.

§ 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами

Вирішальним моментом у визначенні видів тлумачення правових норм є суб'єкт – особа або орган, що дає це тлумачення. Тлумачити норми права можуть всі суб'єкти права. Су-б'єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої влади, судові і проку-рорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридич-на обов'язковість і компетентність неоднакові. Залежно від суб'єктів тлумачення має різні юридичні наслідки.

За суб'єктами і юридичними наслідками розрізняють:

Офіційне тлумачення

– роз'яснення змісту і мети правових норм, яке сформульовано в спеціальному акті упов-новаженим органом у рамках його компетенції і має юридичне обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються. Наприклад, правом офіційного тлумачення Кон-ституції України наділений лише Конституційний Суд України. Його тлумачення є зага-льнообов'язковим, легальним (узаконеним).

Офіційним тлумаченням займається вузьке специфічне коло