Загальна теорія держави і права

При застосуванні аналогії права істотне значення мають принципи права, які закріплю-ються в конституції. Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, то право-застосувач, виходячи із власною правосвідомості, може мотивувати рішення в справі, по-силаючись на конституційні норми.

Для усунення прогалин у законі використовується також суб-сидіарне застосування норм права – додаткове застосування одного інституту або галузі права до відносин, що регу-люються іншим інститутом або галуззю права.

Субсидіарне застосування правових норм до різних відносин, як правило, закріплене в за-коні. Є випадки субсидіарного застосування, які прямо законом не передбачені.

Теоретичним підґрунтям субсидіарного застосування є системність права, поділ його на взаємозалежні галузі та інститути. Так, сімейне право виділилося в самостійну галузь з цивільного права і перебуває з ним у тісному зв'язку завдяки подібності регульованих су-спільних відносин і методу їх правового регулювання. У Кодексі про шлюб і сім'ю, зокре-ма, закріплюється, що правозастосувач повинен керуватися розпорядженнями норм циві-льного права, які встановлюють строки задавнення позову.

Загальні положення і норми цивільного права застосовуються до:

1)  відносин, що регулюються трудовим правом, якщо ті чи інші питання не врегульовані трудовим законодавством;

2)  регулювання відносин, які виникають у зв'язку з охороною довкілля, якщо вони не вре-гульовані екологічним законодавством;

3) відносин, що регулюються сімейним законодавством, якщо ті чи інші питання ним не врегульовані.

Слід зважити на те, що в деяких галузях права субсидіарне застосування норм цивільного права скасоване самим законодавцем, а в інших випадках, незважаючи на відсутність прямої заборони в законодавстві, воно недопустимо. Так, до норм власне трудового, сі-мейного, екологічного права загальні положення

 

>>>404>>>

цивільного права в порядку субсидіарності не можуть застосовуватися. Субсидіарне за-стосування можливе лише до норм, включених як додаткові до законодавчих актів про сімейні, трудові та деякі інші відносини.

Звертаємо увагу на те, що регулювання суспільних відносин будь-якою галуззю права здійснюється, як правило, лише власними галузевими засобами. Субсидіарне застосування норм права є винятком із загального правила.

 

  

________________________________________

[1] Прогалину в праві не можна ототожнювати з «помилкою в праві» як результат невірної оцінки об'єктивних умов і вияву не тієї законодавчої волі, котру слід було б втілити в нормативно-правовому акті. «Помилка в праві» можлива у випадках, коли правотворчий орган: 1) помилково вважає якісь відносини такими, що не підлягають правовому регулю-ванню; 2) помилково покладається на конкретизацію права в ході його застосування; 3) помил-

Глава 21 ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА

§ 1. Поняття тлумачення норм права

Тлумачення норм права (інакше: інтерпретація норм права) – це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, пов'язана зі встановленням їх точного значення (змісту).

Тлумачення норм складається з двох елементів:

з'ясування роз'яснення 

- розкриття значення юридичних норм «для себе» - розкриття значення юридичних норм «для інших» 

Якщо з'ясування не виходить за рамки свідомості самого інтерпретатора, то роз'яснення є викладом змісту державної волі і вираження її зовні.

Мета діяльності, пов'язаної з тлумаченням норм права: - правильне і однакове розуміння;

– правильне і однакове застосування.

Офіційне тлумачення норм права є обов'язковим для тих актів, які з погляду компетентно-го органу мають потребу в додатковому роз'ясненні в зв'язку з ускладненнями, що виник-ли, або неправильною практикою їх застосування.

Необхідність тлумачення обумовлена такими причинами.

1. Неповним охопленням юридичними нормами фактичних умов життя (наприклад, відсу-тність статті стосовно такого різновиду хуліганства, як радіохуліганство, дає можливість у ре-

 

>>>405>>>

зультаті тлумачення поширити на радіохуліганів дію ст. 206 КК України).

2.  Невизначеним характером норми права, наявністю спеціальних, насамперед оціночних, понять і визначень, у яких нелегко розібратися юридичне непідготовленій людині без спе-ціального тлумачення (наприклад, слід роз'яснити, що означають такі поняття, як «тяжкі наслідки», «малозначущі діяння» та ін.).

3.  Нечіткістю, схематизмом, помилковістю нормативних положень як результат у недо-гляду, недбалості правотворчих органів (наприклад, у зв'язку з недостатнім переліченням усіх ознак вини їх можна встановити лише через тлумачення).

4. Необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змісту самого нормативного ак-та, коли в ньому зустрічаються вираження «і т.д.», «тощо», «інші» тощо. Встановити їх дійсне значення можна лише за допомогою тлумачення.

Тлумачення норм права не містить (і не повинно містити) самостійних норм права. Воно лише встановлює зміст і сферу дії акта, що тлумачиться, права і обов'язки суб'єктів права, вказує, як зміна умов, поява нових фактів впливають на застосування норми права, та ін.

Тлумачення норм права, як правило, не має самостійного значення у відриві від акта, що тлумачиться, і цілком поділяє його долю: з його скасуванням (зміною) скасовується (змі-нюється) нормативне тлумачення (див. § «Судова правотворчість -особливий вид право-творчості»).

Важливим конструктивним правилом особи, яка здійснює тлумачення, (інтерпретатора), є таке: чим недосконаліше закон, тим досконаліше, точніше, тонше має бути його роз'яс-нення.

Тлумачення охоплює всі рівні (ступені) юридичного аналізу:

1) аналіз буквального тексту, тобто «літери закону»;

2) догматичний аналіз, тобто аналіз юридичних особливостей норм, їх техніко-юридичної своєрідності, конструювання їх логічної структури на підставі правових розпоряджень (догма права);

3)