Загальна теорія держави і права

2)  правоконстатуючі (свідоцтво про шлюб; свідоцтво про смерть);

3)  правоприпиняючі (протест прокурора з приводу незаконного виселення громадянина Г.);

4) правозмінюючі (заміна арешту підслідного на підписку про невиїзд);

5)  правоскасовуючі (винесення судом рішення про ліквідацію акта, про втрату ним юри-дичної сили).

За значенням у юридичному процесі:

- основні акти, що містять завершене рішення у справі (вирок, рішення суду);

- допоміжні акти, що забезпечують прийняття основних актів (постанова і порушення кримінальної справи).

За характером індивідуальних велінь (розпоряджень):

ДОЗВІЛЬНІ

зобов'язуючі

заборонні

§ 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.

Аналогія закону і аналогія права. Субсидіарне застосування норм права

При проходженні другої стадії застосування норм права, а саме: при встановленні юриди-чної основи справи – виборі та аналізі юридичних норм, виникають ситуації, коли право-засто-сувач не знаходить норм, які регулюють встановлені факти.

Прогалина у праві[1] – це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.

 

>>>401>>>

Прогалина у законі – це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у да-ному законі. Причини прогалин:

1)  невміння законодавця відобразити в нормативних актах усе різноманіття життєвих си-туацій, які вимагають правового регулювання (первісна прогалинність);

2) невміння законодавця передбачити появу нових життєвих ситуацій у результаті постій-ного розвитку суспільних відносин, здійснити щодо них певні законодавчі дії (подальша прогалинність);

3) технічні помилки законодавця, допущені при розробці законів і у використанні прийо-мів юридичної техніки.

Прогалини в праві виникають, як правило, там, де є суперечливість норм однакової сили, коли одна з них «знищує» іншу.

Прогалини в законодавстві повинні усуватися в процесі пра-вотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів, видання нових, досконаліших юридичних актів.

Невірно вважати прогалинами такі випадки:

•  кваліфіковану мовчанку законодавця, коли він умисно залишає питання відкритим, утримується від прийняття норми, відносить вирішення справи за межі законодавства;

• свідоме віднесення питань на розсуд правозастосувача, коли законодавець розраховує на конкретизацію його законодавчої волі правозастосовними та іншими правовими актами.

За наявності прогалини в законі законодавець пропонує пра-возастосувачу різну поведін-ку.

За навності прогалини в галузі кримінального законодавства і законодавства про адмініст-ративні правопорушення виходом для юриста-практика є відмова у порушенні прова-дження в справі, тобто ухвалення виправдувального рішення. Юрист-практик у такому разі повинен керуватися принципом, відомим ще з часів римського права: «Немає злочину і немає вини, немає покарання і немає стягнення, якщо немає закону».

Зловживання аналогією в галузі кримінального законодавства мало місце у фашистській Німеччині, де законом від 28 червня 1935 р. був скасований принцип «немає злочину без закону» і тим самим на законодавчому рівні відкритий шлях для судової

ково передає питання на розсуд того, хто застосує право; 4) видає норму, яка не потрібна; 5) помилково вирішує питання в установленій нормі. У перших трьох випадках «помилка в праві» домислює наявність прогалин.

 

>>>402>>>

сваволі і розправи з політичними супротивниками. IV з'їзд Міжнародної асоціації кримі-нального права (Париж, 1937 р.) засудив аналогію в кримінальному праві і виступив проти її застосування. У кримінальному законодавстві України інститут аналогії відсутній. Стат-тя 58 Конституції України проголошує: «Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення».

За наявності прогалини у галузі цивільного законодавства суди не можуть відмовити у правосудді, посилаючись на відсутність закону. У разі прогалин у цивільно-правових від-носинах застосовується аналогія двох видів:

• аналогія закону;

• аналогія права.

Аналогія закону – це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі пра-вової норми, розрахованої на подібні випадки. Аналогія виключається, якщо вона прямо заборонена законом або якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм. Наприклад, відсутність в Україні спеціального законодавства, яке б ре-гулювало правове забезпечення лізингу (комплекс майново-правових відносин, утворених у зв'язку з передачею майна в тимчасове користування), дозволяє заповнити її договором наймання, який є подібним до договору лізингу.

Аналогія права – це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі прин-ципів права, загальних засад і змісту законодавства.

Аналогія права застосовується тоді, коли:

•  немає норми, яка прямо передбачає даний випадок;

•  немає норми, яка передбачає подібний випадок.

При вирішенні справи за аналогією закону і аналогією права необхідно додержуватися та-ких умов:

1) аналогія допустима лише у разі повної відсутності або неповноти правових норм;

2) суспільні відносини, до яких застосовується рішення за аналогією, повинні бути врегу-льовані хоча б у загальній формі, тобто перебувати у сфері правового регулювання;

3)  наявність подібності (аналогії) аналізованих обставин і обставин, передбачених наяв-ною нормою, повинна бути в істотних, юридичне рівнозначних ознаках; розбіжність – у деталях, у неістотному;

 

>>>403>>>

4)  пошук норми, яка регулює аналогічний випадок, має йти спочатку в актах тієї самої галузі права, у разі відсутності такої – в іншій галузі та у законодавстві в цілому;

5)  вироблене в ході використання аналогії правове рішення не повинно суперечити дії розпоряджень закону, його меті;

6)  обов'язково має бути