Загальна теорія держави і права

 

>>>412>>>

§ 5. Акт тлумачення норм права

Акт офіційного тлумачення норм права (интерпретаційно-пра-вовий акт) – це акт-документ, який містить роз'яснення змісту і порядку застосування правової норми, сфор-мульоване уповноваженим органом у рамках його компетенції, і має обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються.

Норма тлумачення – своєрідна «тінь» норми, що тлумачиться, вона не існує окремо від самої норми і може бути реалізована на практиці лише у разі її застосування. У природі тінь завжди в цілому відповідає її матеріальній основі.

Ознаки акта тлумачення норм права полягають у тому, що він:

1) діє разом з тим нормативно-правовим актом, у якому містяться норми права, що тлума-чаться, залежить від них і, як правило, поділяє їх долю;

2) є формально-обов'язковим для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються;

3)  не виходить за межі норми, що тлумачиться, являє собою уточнююче судження про норму права, а не нове нормативне розпорядження;

4) приймається лише правотворчими або спеціально уповноваженими суб'єктами;

5) має спеціальну письмову форму вираження акта-документа (роз'яснення, інструктивні листи та ін.).

Акти тлумачення норм права можна поділити на види відповідно до різних критеріїв:

–  за галузевою належністю норми, що тлумачиться, – акти тлумачення конституційного, цивільного, кримінального права тощо;

–  за структурними елементами норми, що тлумачиться, – акти тлумачення гіпотези, дис-позиції, санкції;

- за юридичною формою вираження – постанови, укази, накази, роз'яснення та ін.;

– за сферою дії – нормативні, казуальні;

- за «авторством» норми, що тлумачиться: а) акти автентичного тлумачення,

6) акти легального (делегованого) тлумачення.

 

>>>413>>>

- за повноваженнями інтерпретатора:

інтерпретаційні акти правотворчих органів інтерпретаційні акти правозастосо-вних органів 

- засновані на правотворчих повно-важеннях інтерпретатора, згідно з якими наділяються певною фор-мою; містять нормативні (загальні) роз'яснення; мають юридичну силу, однакову з юридичною силою пра-вотворчих актів даного органу (на-приклад, постанова Верховної Ради України) - засновані на правозастосовних повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються певною формою; містять правила застосу-вання норм права, сформульовані в результаті узагальнення юридичної практики (наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду Украї-ни і Вищого арбітражного судуУк-раїни, вказівка з питань розсліду-вання Генерального прокурора України) 

Щоб уникнути підміни актів більшої юридичної сили актами меншої юридичної сили, слід скоротити кількість роз'яснень, що виходять від нижчих управлінських органів. Серед ін-терпре-таційних актів правозастосовних органів слід віддати перевагу актам суду і арбіт-ражу. Свої роз'яснення суд і арбітраж дають на основі вирішення конкретних справ, під-сумовуючи судову і арбітражну практику.

Акти тлумачення норм права (интерпретаційно-правові акти) поряд з нормативно-правовими актами і актами застосування норм права (правозастосовними, індивідуальни-ми актами) складають особливу («третю») групу правових актів.

Систему основних правових актів можна зобразити так:

 

 

>>>414>>>

 

  

________________________________________

[1] Див.: Алексеев С. Государство и право. Начальный курс. – М., 1993. – С. 157-160.

Глава 22. ПРАВОВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА. ПРАВОПОРУШЕННЯ

§ 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки

Правова поведінка – це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо вольо-вого характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє юридичні наслідки.

Юридичне нейтральна поведінка не є правовою. Правова поведінка – форма вияву свобо-ди особи.

Правовій поведінці властиві такі ознаки:

1)  має соціальне значення як соціальне корисна (правомірна поведінка) або як соціальне шкідлива (правопорушення), що позначається на стані суспільних відносин у ході соціа-льного розвитку;

2)  має зовні виражений характер у вигляді дії або бездіяльності. Дія безпосередньо впли-ває на відносини між суб'єктами. Бездіяльність, як правило, є вербальною (словесною), складається із різних висловлень, суджень і оцінок, які виражають внутрішній стан суб'єк-та;

3)  має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідомлення обставин і можливість здійснювати волю: спрямовувати свою поведінку і керувати своїми вчинками;

4)  регулюється правовими нормами, що містяться в текстах правових актів, які або прямо описують умови і ознаки правових вчинків, або передбачають будь-які заходи моделю-вання правової поведінки. Це відрізняє правову поведінку від інших типів соціальної по-ведінки;

5)  має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов'язана з: а) реалізацією су-б'єктом своїх інтересів (досягнення особистих цілей, задоволення потреб, зазнання певних втрат); б) реакцією держави на результати правової поведінки (стимулювання, охорона соціальне корисних дій або вжиття заходів юридичної відповідальності за соціальне шкід-ливі дії).

 

>>>415>>>

 

Види правової поведінки: 

правомірна неправомірна (проти-правна) – правопору-шення зловживання правом 

- соціальне корисна, відповідає нормам пра-ва - соціальне шкідли-ва,      суперечить нор-мам права - відповідає нормам права, але є соціально-шкідливою 

Всі інші дії можна назвати юридичне байдужими, індиферентними до права, такими, що не потребують якого-небудь правового виправдання.

Правова поведінка складається з елементів – правових вчинків.

Елементи правового вчинку (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона) на-зивають складом правової поведінки.

За формою зовнішнього вияву правова поведінка може бути: