Загальна теорія держави і права

Щороку парламент приймає сотні нових законів з питань, які: 1) мають бути уточнені (зміна загального права); 2) не виникали під час розвитку загального права (створення норм, що не існували раніше). Деякі сучасні закони складені в дусі континентальних ко-дексів. У інших сферах суспільних відносин, наприклад, кримінально-процесуальній, за-кони мають численні прогалини, що є підставою для лавірування та обхідних маневрів.

 

>>>559>>>

Збільшення ролі закону не означає зменшення значення судового прецеденту як повно-цінного джерела англійського права, а тим більше відведення йому ролі допоміжного джерела. Вважається, що закон, щоб перетворитися не на «паперовий», а на чинний, по-требує прецедентів, що конкретизують, характер судових рішень. «Наближення» закону суддями до конкретного випадку відбувається як у процесі його застосування, так і при тлумаченні. Судове тлумачення стає новим прецедентом, яким пов'язаний правозастосов-ний орган (так звані «прецеденти тлумачення»). По суті, норма закону набуває реального змісту після застосування її у суді.

Отже, закон не можна протиставляти прецедентній системі права. Не принижуючи зна-чення прецедентів, закон «уливається» у цю систему, стає її доповнюючою частиною, слу-гує її вдосконаленню і розвитку.

§ 12. Делегована правотворчість Англії

На відміну від романо-германського типу правової системи, де існує підзаконна нормот-ворчість виконавчих органів влади, в Англії вона споконвічна відсутня. Не було актів, які видавалися б «у виконання законів». Традиційним є «делеговане законодавство» – делегу-вання парламентом своїх повноважень щодо прийняття нормативно-правових актів коро-леві, уряду, міністерствам, особливо в таких сферах, як охорона здоров'я, соціальне стра-хування, приватне судочинство. «Наказ у Раді», який видається урядом від імені королеви і Таємної ради, є найвищою формою делегованого законодавства. Оскільки парламент пе-редає частину своїх законотворчих функцій відповідному органу, юридична чинність та-кого роду актів прирівнюється до закону. Вони підлягають виконанню всіма громадянами. Проте суд має широкі можливості розсуду щодо законів. Делеговане законодавство і про-сті виконавчі акти можуть бути офіційно їм скасовані.

На місцях існує так звана автономна правотворчість – акти місцевих органів влади, деяких установ і організацій: англіканської церкви, профспілок, різних компаній – залізничних, будівельних, транспортних, газових, юридичного товариства тощо. Вони є локальними, оскільки поширюються на відповідну тери-

 

>>>560>>>

торію або обов'язкові лише для членів організації, в якій прийняті. Такі акти наближають-ся до актів правозастосовних органів і є підзаконними.

§ 13. Юридична термінологія країн загального права

Юридична термінологія країн загального права часто не збігається з нормативними понят-тями і термінами континентального права. Англійському праву притаманна стабільність юридичної мови, основ юридичного мислення, власних юридичних понять (довірча влас-ність, зустрічне задоволення та ін.), які нерідко зовсім відсутні в праві країн континента-льної Європи або не можуть бути адекватно переведені на їх мову. І навпаки, деякі типові поняття континентального права, привнесені в нього римським правом (батьківська воля, підроблення, непереборна сила, узуфрукт, юридична особа та ін.), відсутні в англійському праві.

Деякі інститути права є традиційно англійськими, наприклад, траст (довірча власність). Крім інституту довірчої власності, англійське право знає спільну власність і загальну вла-сність. Якщо загальна власність ще стикається з романо-германською правовою систе-мою, то спільна власність – форма суто англійська: ніхто не успадковує за померлим вла-сником, а суб'єктом права є коло власників, що залишилися. Або, наприклад, на відміну від романського, англійське поняття договору містить лише угоди, що колись санкціону-валися позовом. Поняття договору не поширюється на дарування, довірчу власність, збе-реження, що раніше захищалися в іншому порядку. При оцінці конкретних видів непра-вомірної поведінки загальне поняття «вини» в англійському праві не має свого значення.

В Англії і США існує особлива процесуальна техніка створення і систематизації прецеде-нтів. Ця техніка аж до початку XIX ст. майже цілком захищала ці країни від впливу роз-винутої законодавчої техніки континентальних країн Європи, де створені складні правові конструкції, старанно розроблені законодавчі форми, чітко і продумано викладені юриди-чні норми. Водночас досягненням країн загального права є наявність великої і ґрунтовно розробленої системи доказів, що є результатом багатої судової практики.

 

 

>>>561>>>

§ 14. Судова система Англії

 

Поділ між цивільним і кримінальним правом наведений на цій схемі. Королівські суди розглядають виключно кримінальні справи, суди графств – цивільні справи. Проте суд ко-ролівської лави як відділ Високого суду правосуддя розглядає апеляції від нижчих судів, предметом вирішення яких є кримінальні справи, а також цивільні спори. Високий суд правосуддя і Палата лордів

 

>>>562>>>

розглядають усі справи, включаючи апеляції, що надходять із шотландських і північноір-ландських судів.