Загальна теорія держави і права

Федеральні суди:

Загального права Спеціальні 

Діють як окружні – у 94 округах. Кожен окружний суд має у своєму складі від 2 до 28 суддів. Розгляда-ють справи, що стосуються федера-льних питань (на основі федераль-них законів і Конституції США). Федеральні судді призначаються Президентом довічно, їх рішення можна опротестувати в 12 регіона-льних апеляційних, а рішення апе-ляційних судів – у Верховному суді США (складається з 9 суддів) Розглядають податкові, митні, па-тентні та інші справи. Суд з позо-вів розглядає виключно претензії до федерального уряду. Податко-вий суд розглядає справи про фе-деральні податки. Суд з питань міжнародної торгівлі розглядає цивільні справи, пов'язані з тариф-ними і торговими договорами. Іс-нує система судів з питань банк-рутства та ін.

t 

 

>>>568>>>

Судова система штату

В одних штатах вона двоступінчаста, в інших – триступінчаста. У більшості штатів судову систему очолює Верховний суд штату, який може створювати ще й спеціальні суди штатів (у справах неповнолітніх, у справах спадкування, сільські суди, поліцейські суди та ін.). Верховний суд штату обирається населенням або призначається губернатором за згодою сенату штату. Як правило, він займається розглядом апеляцій на рішення нижчих судів. Подібно до Верховного суду США верховні суди штатів володіють і правом конституцій-ного нагляду. Вони можуть скасувати будь-який закон штату, піддати ревізії конституцію штату, визнати недійсним будь-який розділ конституції штату на підставі ведення його суперечності федеральній конституції.

Судами первинної юрисдикції в штаті є окружні суди: розглядають справи з участю при-сяжних засідателів, мають апеляційну юрисдикцію щодо рішень вищих судів (одноособові мирові судді, поліцейські суди, муніципальні суди).

У деяких штатах є. суди обмеженої юрисдикції: розглядають справи про нечисленні зло-чини. Ці суди іменуються муніципальними, поліцейськими

Загальна схема судової системи США

 

 

>>>569>>>

Частина ІІІ. ІНШІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО І ПОЗАЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО ТИПУ

§ 1. Своєрідність правової системи Шотландії

До складу Великої Британії входять регіони, правові системи яких відрізняються від сис-тем Англії та Уельсу. Такий регіон -Шотландія. Вона об'єдналася з Англією в 1707 р„, управляється англійським парламентом і урядом, але й дотепер зберігає своєрідність і від-носну самостійність.

Правова система Шотландії складалася, а одного боку, під впливом англійської судової системи, прецедентного права, а з іншого – зазнавала впливу римського права внаслідок профран-цузької правової орієнтації, що намітилася після «війн за незалежність» з Англі-єю (1298–1326). Шотландія сприйняла окремі інститути римського цивільного права, пра-вову термінологію, поділ права на приватне і публічне. Проте, як і англійське право, право Шотландії є не кодифікованим.

Водночас, як і в континентальному праві, тлумачення норми проводиться виходячи від загального принципу до конкретного випадку, а не навпаки. Немає в Шотландії і поділу права на загальне право і право справедливості, настільки характерного для англійського права. Зазнавши подвійного впливу – загального і континентального права, правова сис-тема Шотландії збе-рігла свої специфічні риси, звичаї і традиції, що сформувалися протя-гом самостійного історичного розвитку. Правда, вони поступово втрачаються внаслідок проникнення англійських норм у шотландську систему права, особливо в галузі комерцій-ного, торгового, фабричного, податкового, страхового права.

Джерела права сучасної Шотландії:

•  правовий прецедент;

• юридичний трактат, який має «інституційне значення» (правова доктрина);

• закон;

• акт Європейського співтовариства.

Прецедентпне право Шотландії майже не відрізняється від англійського. Незначна відмін-ність полягає у тому, що розглянуті англійською Палатою лордів апеляції шотландських судів у цивільних справах є обов'язковими для судів Шотландії, тоді як

 

>>>570>>>

рішення цієї Палати у справах англійських судів не обов'язкові для Шотландії. Аналогічні прецедентні норми в Шотландії і Англії мають «переконуючу силу» для подальших судо-вих рішень цих регіонів. До категорії «переконуючих прецедентів» належать рішення анг-лійських і шотландських судів у тих сферах правових відносин, де необхідна інтерпрета-ція законів Великої Британії з метою їх однаковості (наприклад, податкові правовідноси-ни). В інших випадках рішення шотландських і англійських судів не обов'язкові одне для одного.

Юридичний трактат визнається лише в тому разі, якщо він є інституційним, тобто викла-дає і коментує галузь шотландського права або все право відповідно до системи «Інститу-цій» Юсти-ніана. У Шотландії є чинні коментарі, видані протягом XIII– XVIII століть (Стейра, Ірскина, Маккензі, Белла та ін.).

Закони стали одним із джерел права в Шотландії з моменту їх прийняття шотландським парламентом до 1707 р. Ці акти парламенту продовжують діяти і дотепер, періодично змі-нюються і доповнюються. Крім того, діють закони парламенту Великої Британії 1707–1800 pp. Чинними є також закони, видані після створення Сполученого Королівства Вели-кої Британії і Північної Ірландії (1801).

Якщо судові звіти (прецеденти) почали регулярно публікуватися починаючи з середини XIX ст., то законодавство оприлюднюється з 1948 р. До нього включаються акти делего-ваного законодавства – норми цивільного і кримінального судочинства, які видаються Се-сійним і Високим судом – найвищими судами Шотландії. Ці правила прирівнюються до законів внаслідок історично усталеного делегування парламентом своїх судових повнова-жень найвищим судам. Крім того, видаються збірники «Підзаконних актів», до яких вхо-дять всі інші акти делегованої правотворчості.

Акт Європейського співтовариства визнаний джерелом права після вступу Великої Брита-нії до цього об'єднання.

Велика Британія прагне