Загальна теорія держави і права

 

  

________________________________________

[1] В Європі затвердилася назва «англосаксонська сім'я правових систем», що є невірним і відкидається країнами, що належать до цієї сім'ї. Англосаксонським періодом в Англії на-зивається період до нормандського завоювання 1066 p., коли англійське загальне право ще не склалося. Відповіднішою до суті сучасного «загального права» є назва «англо-американська сім'я (тип) правових систем», яка поширена в наукових колах цих країн.

[2] Палата лордів до 1966 р. була суворо зв'язана своїми прецедентними рішеннями, а нині вважається, що в інтересах правосуддя вона може відходити від них. Повноваження Пала-ти лордів відкидати свої колишні рішення було закріплено Парламентом у Законі про відправлення правосуддя 1966 р. Правда, на практиці це нововведення використовується дуже помірно.

[3] Терміни «statute» І «law» переводяться на українську мову як «закон». Крім поняття «закон», «law» має ще значення «право» і включає як акти парламенту («statutes»), так і прецеденти, звичаї І доктрини чи їх норми відповідно. Можна сказати, що law – закон з погляду його розуміння англійською доктриною, a statute – це те, що йменується законом у рамках континентальної правової системи і є лише різновидом, хоча й найважливішим, законів в англійській правовій системі.

[4] Давид Р. Основные правовые системы современности. – М., 1988. – С. 342.

[5] Всі істотні зміни, внесені до систему суду присяжних Англії законами 1967, 1971, 1972 pp., були згодом консолідовані Законом 1974 р. про присяжних. Нині посилаються лише на Закон 1974 р.

[6] В США щорічно більш ніж 100 000 справ розглядаються судами присяжних, позаяк в Англії це число складає 20 000, а у Франції - лише 1200.

[7] Див.: Решетников Ф.М. Правовые системи стран мира. Справочник. – М., 1993. - С. 28.

[8] За рішенням уряду від 1976 р країна за рубежем називається Австралія, а усередині – Австралійський Союз.

Глава 31 ЗМІШАНИЙ (ГІБРИДНИЙ) ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ

Частина І. ПІВШЧНОЄВРОПЕЙСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ

§ 1. Поняття змішаного типу правової системи

Змішаний тип правової системи – це сукупність національних правових систем, які мають спільні риси, що проявляються в єдності їх закономірностей і тенденцій розвитку на осно-ві сприйняття елементів правових систем романо-германського і англо-американського типів. У змішаному типі правової системи домінує нормативно-правовий акт як юридичне джерело права. Нормі права як еталону поведінки відведена основна роль у регулюванні суспільних відносин. Судова практика посідає істотне місце в системі джерела права. То-чніше, цей тип правової системи можна назвати гібридним типом.

Змішаними можна вважати багато правових систем сучасності. При виділенні гібридного типу правової системи маються на увазі групи систем, в яких існують елементи двох кла-сичних типів – романо-германського і англо-американського. До цього

 

>>>577>>>

типу правової системи належать північноєвропейська (скандинавська) і латиноамерикан-ська групи правових систем.

Здавалося б, країни Північної Європи і Латинської Америки, знаходячись у різних части-нах світу, не могли розвиватися однотипно. Однак, незалежно одне від одного, північно-європейське і латиноамериканське право сформувалися під впливом рецепції деяких еле-ментів одних тих самих^типів правової системи – континентальної та загального права. І хоча сприйняття іноземного елемента лягало на національний грунт, який був і є неодно-рідним у скандинавських і латиноамериканських країн, їх правові системи мають багато спільного. Це дає підставу віднести їх до одного типу правової системи – змішаної (гібри-дної). Однак при схожих спільних рисах кожна із груп зберігає свої особливості.

§ 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем

Об'єднання правових систем скандинавських країн в одну групу (підтип) обумовлено спі-льністю їх генези і сучасного розвитку. Регіонами поширення північноєвропейського пра-ва є Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Ісландія. Географічне вони близькі до країн ро-мано-германського типу правової системи. Проте, на відміну від нього, ця група правових систем не зазнала глибокого впливу римського права. Вона зазнала його лише частково – так само, як і впливу торгових звичаїв міст-держав німецького узбережжя Балтики за часів середньовіччя. Вплив римського права на скандинавські країни був опосередкованим - че-рез континентальне право. У дусі цього права нормативно-правовий акт (закон) визнано головним джерелом права. Водночас з цим істотну увагу приділено судовій практиці, по-ширеній у країнах загального права, і визнано роль судового прецеденту. Інші властивості загального права (правило прецеденту, техніка судових доказів, пріоритет процесуального права над матеріальним правом і т.ін.) не знайшли підґрунтя для свого зростання. Авто-номність і самобутність скандинавської групи правових систем потребує їх розгляду за межами як загального права, так і континентального типу права.

Основи єдності в нормах скандинавських країн були закладені ще у XII ст. Мірилом регу-лювання суспільних відносин стали норми давньогерманського права. Тісні політичні, економічні і

 

>>>578>>>

культурні зв'язки північноєвропейських країн справили істотний вплив на формування єдиного скандинавського права. У середні століття три королівства – Данія, Норвегія і Швеція – створили єдиний союз, закріплений Кальмарською унією (1397 p.), який проіс-нував до 1523 р. І в подальшому зв'язки цих держав не переривалися, що сприяло вироб-ленню спільних рис їх правових систем.

Більш складний