Загальна теорія держави і права

Вплив правової системи Данії просліджується в Норвегії та Ісландії, тому що з кінця XIV ст. понад 400 років датська королівська династія централізовано правила в цих трьох дер-жавах. У 1814 р. Данія змушена була поступитися Норвегією Швеції. У 1906 р. Норвегія спромоглася набути статусу повної автономії. Ісландія була проголошена незалежною державою в 1918 p., але залишалася в унії з монархічної Данією до 1944 р.

У XVII – XVIII століттях у країнах Північної Європи були підготовлені універсальні ко-декси – зведені акти, які стали фундаментом і стартовим майданчиком для подальшого формування їх правових систем. Найважливіші з них:

Датський закон Крістіана V (1683) – звід законів, що діяв у Данії і Швеції (з 1687 р. під назвою «Норвезьке право»). Він охоплював різні галузі права. Найдокладніше в ньому ви-кладені кримінальні закони. Цей звід законів ніколи не скасовувався. На цей час застосо-вуються лише деякі його положення.

Звід законів Шведської держави 1734 р. – результат розвитку шведського і почасти фінсь-кого права, оскільки в комісії з підготовки реформи законодавства працювали як шведсь-кі, так і фінські юристи (Фінляндія тоді перебувала у складі Швеції). У дев'ятьох розділах зводу викладено нормативні розпорядження, що стосуються основних галузей права -- ма-теріального (шлюб, спадкування, нерухомість, будівництво, торгівля, правопорушення і покарання); процесуального (процедура судового розгляду цивільних і кримінальних справ), а також виконання судових рішень. Цей правовий акт формально вважається чин-

 

>>>579>>>

ним у сучасної Швеції. Протягом XX ст. його істотним чином перероблено. Вдосконалені розділи про шлюб (1920 p.), судовий розгляд (1948 p.), спадкування (1959 p.), нерухомість (1970 р.) та ін. Створено кодекси та інші нормативно-правові акти з питань трудових від-носин, про акціонерні товариства, охорону навколишнього середовища, соціальне забез-печення та ін.

Спільність державно-правових коренів скандинавських країн, схожість мов, розвиток культурних зв'язків послужили підставою для єдності джерел права, системи права і зако-нодавства, уніфікації скандинавського права (див.: § «Уніфікація права скандинавських країн»).

§ 3. Джерела (форми) права скандинавських країн

Основними джерелами (формами) права скандинавських країн є такі.

1.  Закони. Поділяються на конституційні і звичайні.

2.  Підзаконні акти, прийняті урядом у порядку делегованого законодавства (у Швеції 'їх кількість перевищує кількість законів, прийнятих парламентом-риксдагом).

3.  Підзаконні акти міністерств і відомств.

4.  Правовий звичай. Визнається допоміжним юридичним джерелом права. Здебільшого застосовується у сфері торгового і морського права. Посилання на звичай включаються у тексти відповідних договорів.

На території Гренландії місцевий правовий звичай почасти діє у сфері цивільно-правових відносин поряд із датськими законами. Він регулює правові наслідки шлюбу. До прийнят-тя Кримінального кодексу 1954 р. у Гренландії застосовувалися звичаї, що грунтувалися на усних переказах. У Ісландії зберегли значення правові звичаї стародавнього походжен-ня, зібрані у «гра-гас».

5.  Судовий прецедент. Є важливим і не завжди тільки допоміжним джерелом права. Його роль є особливо значною в Данії і Норвегії, менше – у Швеції. Пояснюється це тим, що в Данії і Норвегії деякі правові інститути в сфері цивільного обороту, цивільних правопо-рушень законодавче не врегульовано. У Данії, наприклад, є деякі важливі законодавчі ак-ти (закони про реєстрацію земель 1926 р., про купівлю-продаж товарів 1906 p.,

 

>>>580>>>

про страхування 1930 р., про торгівлю 1966 p.), проте цивільно-правові відносини регу-люються переважно нормами прецедентного права. Закони також зазнали впливу преце-дентного права. У них не визнається форма укладення договорів. Через відсутність зако-нодавчих актів про цивільні правопорушення застосовуються норми прецедентного права, побудовані на принципі винної відповідальності. Ці норми лише у виключних випадках припускають відповідальність за дії інших осіб.

Багато законів скандинавських країн складені з розрахунком на суддівський розсуд. Суди зобов'язані додержуватися рішень, прийнятих у аналогічних справах вищими судами, в першу чергу Верховним судом. Так, рішення Верховного суда, іноді й інших судових ін-станцій Норвегії, винесені ними у конкретній справі, мають силу «переконуючого преце-денту» для нижчих судів. На відміну від англійського права тут судові рішення форму-люються конкретно і не виступають як загальні, жорсткі та суворі правила, розраховані на безумовне застосування в майбутньому.

6. Принципи права. Використовуються як джерело права при розгляді конкретної справи. Так, в Ісландії суддя при винесенні рішення у справі керується власною правосвідомістю, принципом справедливості.

На джерелах скандинавського права позначився вплив германського права. Він був особ-ливо значним між двома світовими війнами XX ст. Причинами цього можна назвати:

1)  наявність контактів між правознавцями північних країн Європи і Німеччини, які дозво-ляють їм активно обмінюватися науковою інформацією;

2)  сприйняття історико-правовою наукою північних країн культурної спадщини Німеччи-ни з її романтизмом і рецепцією римського права, яка не зачепила скандинавські країни;

3)  високий рівень розвитку німецького правознавства, відпрацювання методу юриспруде-нції понять, що дисциплінує юридичну думку, де вимоги ясності і міцності передумов, ло-гічно стрункої послідовності в аргументації завжди були виключно високими;