Загальна теорія держави і права

створював норми права для регулювання певних сфер суспільних відносин. Ці норми, по-єднані в комплекси, створювали своє-

 

>>>596>>>

рідні галузі права. Так, закон Османської імперії Маджалі (1869-1877 pp.)', який можна вважати об'єднаним цивільним і процесуальним кодексом, поділив норми мусульмансько-го права на дві групи:

1)  правила здійснення релігійних обов'язків;

2)  норми, що регулюють взаємостосунки між людьми. Друга група норм складалася з трьох підгруп:

а)  норми права особистого статусу;

б)  норми деліктного права (укубай);

в)  норми цивільного права (муамалат).

Галузевий принцип поділу норм у мусульманському праві не є адекватним структурі кон-тинентального права (галузь, підга-лузь, інститут, норма), хоча за формою багато в чому збігається з ним. Мусульманські юридичні норми спираються на релігійні норми і спря-мовані на захист основ віри.

У системі мусульманського права є галузь «право особистого статусу», відсутня у конти-нентальному і загальному праві. Вона регулює сімейні, спадкові та деякі інші відносини, її провідними інститутами є шлюб, розлучення, спорідненість, матеріальне забезпечення сі-м'ї, обов'язки у справі виховання дітей, заповіт, спадкування за законом, піклування, об-меження правоздатності та ін. Вплив Корану тут є традиційно істотним. Так, юридичними нормами мусульманці заборонено виходити заміж за немусульманина. Присутні на весіллі свідки повинні бути мусульманами. Вийшовши заміж, жінка переходить у владу чоловіка, повинна уникати зустрічей з іншими чоловіками, не показуватися в громадських місцях. Чоловіку дозволяється застосовувати до дружини покарання. Розлучення вважається зде-більшого односторонньою дією, яка виходить від чоловіка. Спадкова частка жінки стано-вить половину частки чоловіка та ін.

Деліктне (кримінальне) право (укубай) встановлює заходи кримінально-правової відпові-дальності для людини: живої, при здоровому розумі, повнолітньої. Кримінальні правопо-рушення поділяються на злочини проти держави і релігії, злочини проти

' В основу Маджалі були покладені праці представників ханіфітської школи мусульмансь-кого права Ібн Нуджайма і Абу Саїда аль-Хадемі, тлумачення яких було офіційним в Ос-манській імперії з XVI ст. Маджалі діяв у ряді арабських країн до середини XIX ст., ay Лі-вані, Йорданії, Кувейті окремі його статті застосовуються й нині.

 

>>>597>>>

особи (вбивство, тілесні ушкодження, майнові злочини), крадіжку, злочини проти мораль-ності. До найтяжчих правопорушень належать злочини проти держави і релігії (посягання на «права Аллаха»). Наприклад, за віровідступництво встановлене покарання – страта. Передбачається також застосування юридичних санкцій за невиконання низки релігійних обов'язків і норм моралі.

Цивільне право (муамалат) закріплює цивільно-правові відносини, забезпечує захист п'я-тьох основних цінностей ісламу: релігії, життя, розуму, продовження роду і власності. По-сягання на них вважається злочином і розглядається як заборонене Аллахом діяння. Релі-гійний вплив у галузі цивільного права про-сліджується й у тому, що верховне право на будь-яке майно визнається за Аллахом. З посиланням на волю Пророка забороняється роз-глядати землю і воду як об'єкти власності.

Особливе місце в регулюванні майнових відносин належить такому інституту цивільного права, як вакуф. Вакуф – це власність, найчастіше нерухома, відказана державою або при-ватною особою на релігійно-добродійні цілі. За мусульманським правом особа, яка відда-ла річ у вакуф, утрачала право власності на неї, але зберігала за собою право виступати управляючим ваку-фом (мутавалі). Майно, відказане на користь релігійної установи, за мусульманським законодавством вважалося власністю цієї установи. Воно не могло бути об'єктом купівлі-продажу, дарунку або заповіту, не підлягало і державному оподаткуван-ню.

Мусульманське право не знає торгового права як самостійної галузі, проте приділяє увагу різним формам комерційних об'єднань.

Крім зазначених галузей у мусульманській системі права існують:

1) «владні норми» – система норм, що регулюють сферу державно-правових і адміністра-тивне- правових (у тому числі фінансових) відносин;

2) судове право – система норм, що регламентують порядок створення, функціонування і компетенцію органів, покликаних здійснювати правосуддя – релігійних судів каді, судів поліцейської юрисдикції, юрисдикції інспектора ринку, юрисдикції справедливості халіфа або його представників;

 

>>>598>>>

3) міжнародне право (сійар) – система норм, що регулюють взаємовідносини як мусуль-манської держави на міжнародному рівні, так і між мусульманами в межах країни. Це рег-ламентація не тільки питань війни і миру, а й відносин мусульманської общини з предста-вниками інших релігій, правових статусів різних груп населення залежно від 'їх ставлення до ісламу. Норми міжнародного права забезпечуються нарівні з іншими внутрішньодер-жавними нормами тими ж самими засобами.

У кожній із цих галузей права юридичні норми переплетені з релігійними нормами.

«Владні норми» (галузь державного і адміністративного права) вимагають, щоб правитель був мусульманином. До повноважень глави держави входять захист інтересів ісламу і ко-нтроль за виконанням правовірними релігійних обов'язків.

Судове право (у тому числі процесуальні правові галузі) містить норми про можливість тільки мусульманина обіймати посаду судді. Доводити свою невинуватість можна прися-ганням ім'ям Аллаха. В окремих випадках (при обвинуваченні чоловіком своєї дружини в подружній невірності) досить свідку-мусуль-манину присягнути, щоб невірність було ви-знано юридичним фактом. При винесенні рішення суддя може керуватися нормами мусу-льманського права, розробленими різними мусульманськими правовими школами, що на-дає йому свободу широкого розсуду.

Міжнародне право містить у своїй основі релігійну ідею про існування двох «світів» – «світу ісламу» і «світу війни». Відповідно до неї регулюються міжнародні відносини. Зов-нішня політика орієнтується на