Загальна теорія держави і права

3.  Правові системи, які зазнають помірного впливу мусульманського права (Об'єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Кувейт -країни Перської затоки). Конституції цих країн закрі-плюють мусульманське право як основне джерело законодавства. При-

 

>>>602>>>

кладом цього може бути ст. 7 Конституції Об'єднаних Арабських Еміратів. Однак вплив мусульманського права на правові системи обмежується низкою норм кримінального ко-дексу (наприклад, покарання за вживання спиртних напоїв у кримінальних кодексах Ку-вейту 1960 р. (із доповненнями 1964 р.) і Бахрейну 1976 p.), а також регулюванням право-вого становища імамів[12] мечетей, організації хаджу[13] та ін.

4.  Правові системи, які зберегли мусульманське право лише для регулювання окремих сторін суспільного життя – головним чином особистого статусу і релігійних установ. Це найчисленні-ша група арабських країн – Єгипет, Сирія, Ірак, Ліван, Марокко, Йорданія, Алжир та ін. У них, як правило, конституційне встановлено, що главою держави може бу-ти лише мусульманин, а мусульманське право є джерелом законодавства. Однак галузь дії мусульманського права обмежена. Перевага віддається нормативно-правовим актам дер-жави, які регулюють широкі сфери суспільних відносин. Вони складені не без запозичень норм ро-мано-германського і англо-американського права. Проголошення ісламу держав-ною релігією покликано підкреслити, що держава шанує ісламську релігію, яка сповіду-ється більшістю населення, й у загальній формі заявляє про свою прихильність певним ісламським традиціям, які входять до складу культурної спадщини народу. У цих країнах мусульманські суди розглядають справи (на основі норм мусульманського процесуально-го права) лише для вирішення суперечностей, пов'язаних з відносинами «особистого ста-тусу».

5. Правові системи, які майже цілком відмовилися від засадних інститутів мусульмансько-го права, але ще зазнають його загального впливу, головним чином, у галузі шлюбно-сімейних відносин (Туніс, Йемен). У галузі шлюбно-сімейних відносин законодавче забо-ронена полігамія, встановлені рівні права жінки і чоловіка. Мусульманські суди ліквідо-вано.

6.  Правові системи, які майже не зберегли впливу мусульманського права (Туреччина) Конституція Туреччини 1982 р. проголосила республіку демократичною, світською і соці-альне-пра-

 

>>>603>>>

вовою державою. Відсутні мусульманські суди. Шаріат зберіг свій вплив у цивільному суспільстві.

Зазначений поділ правових систем на групи – залежно від ступеня зберігання в них мусу-льманського права – є умовним. Межі між цими групами рухливі.

§ 8. Мусульмансько-правова доктрина

Як уже згадувалося, мусульманське право у традиційному вигляді майже не збереглося. Воно втілюється в сучасну правову систему мусульманських країн головним чином за до-помогою доктрини, яка бере ідеї з ісламської релігії, що постійно розвивається. Завдяки релігійно-правовій свідомості мусульманина ця доктрина втілюється в нормативно-правові акти і впроваджується у правозастосовний процес.

Мусульмансько-правова доктрина стала основним джерелом права в процесі його розвит-ку і формування. Раніше відзначалося, що мусульманське право створювалося богослова-ми і правознавцями різних шкіл-толків, які при спільності відправних позицій формулю-вали незбіжні норми в процесі вирішення схожих питань. Незважаючи на те що таке різ-ночитання не сприяло оформленню єдиної системи загальнообов'язкових юридичних норм, різні толки конкурували, але співіснували один з одним навіть у межах однієї про-вінції і великого міста. Саме їх інтер-претаційна діяльність впливала на створення більшої частини чинного мусульманського права в рамках доктрини.

Нині мусульмансько-правова доктрина в деяких країнах залишається головним джерелом права. Це Саудівська Аравія, Оман, деякі князівства Перської затоки. У більшості арабсь-ких країн вона відіграє роль формального джерела права лише в окремих випадках.

Наприклад, через відсутність норми сімейне законодавство Єгипту, Сирії, Йорданії, Суда-ну, Лівану дозволяє судді застосовувати «найбажаніші висновки тлумачення Абу Хані-фи». Законодавство Сомалі у такому разі рекомендує керуватися положеннями шафіїтсь-кої школи, законодавство Марокко, Кувейту, Лівії – висновками маликитського тлума-чення. Оскільки в Кувейті право «особистого статусу» здебільшого не кодифіковано, пра-вова доктрина визнається провідним джерелом цієї галузі права. Постанови Верховного суду Саудівської Аравії 1928 і

 

>>>604>>>

1930 pp. зобов'язували суддів у своїх рішеннях додержуватися висновків ханбалитського тлумачення з обов'язковим переліченням праць муджахідів, із яких ці норми запозичено. Конституція Ірану в ст. 167 прямо вказує, що, у разі знаходження суддею необхідної нор-ми в законі, йому наказується сприймати положення авторитетних праць і фетв (виснов-ків, юридичних висновків) муджахідів. Таке саме розпорядження для судів встановлено і в Лівії.

Однак у більшості випадків у сучасних правових системах мусульманська правова докт-рина не має значення самостійного джерела (форми) права.

§ 9. Принципи права

Роль принципу в ході формування мусульманського права була значною. Завдяки прин-ципам доктрина, утворювана різними школами-толками, набувала загальнотеоретичного, методологічного значення. Принципи правового регулювання, які з'явилися вже за часів середньовіччя, сприяли появі «загальної частини» мусульманського права, яка істотно збагатила його структуру і зміст, додала фундаментальності та стабільності. Незважаючи на те що судовий прецедент ніколи не визнавався мусульманською правовою доктриною джерелом права, розвиток принципів мусульманського права сприяв відкриттю широкого простору для суддівського вибору.

У сучасному законодавстві мусульманських країн, як правило, відсилання до принципів права здійснюється в тих випадках, коли мовчить закон. Наприклад, у цивільних кодексах Єгипту, Лівії, Алжиру, сімейному законодавстві Іраку, Йемену (НДРЙ), Бахрейну, які за-кріпили низку мусульманських правових норм, рекомендується у разі їх