Загальна теорія держави і права

У ряді країн, що належать до англо-американського типу правових систем, найчисленнішу групу службовців розглядають як публічну службу, а власне державних службовців – як цивільну, яка є різновидом публічної служби. Крім цивільної служби виділяють ще такі галузі служби: поліцейську, військову, судову, тюремну та ін.

Ознаки державного службовця як професіонала управління:

•   має інформацію як особливий предмет праці, за допомогою якої впливає на тих, хто управляються (обслуговуються);

•   працює оплатно (одержує заробітну плату);

•   працює в інтересах тих, хто оплачує роботу;

•   працює на професіональній основі, обіймаючи посади відповідно до кваліфікації та до-свіду.

Обсяг і порядок використання державним службовцем владних повноважень фіксуються в юридичному документі – посадовій інструкції, штатному розкладі та ін.

Залежно від характеру здійснюваних функцій державних службовців можна поділити на:

керівників;

спеціалістів;

технічний персонал;

допоміжний персонал.

Працівники комерційних організацій зайняті в приватному секторі; їх колективи назива-ють, як правило, персоналом.

Особа, що здійснює трудові функції на основі трудового договору (контракту) у приват-ному секторі, одержує плату за свою працю залежно від прибутку недержавної, комерцій-ної організації.

 

>>>108>>>

Всі працівники комерційної організації відносно до власності на її майно поділяються на дві категорії:

Наймані працівники (службовці) Працюючі власники 

– виконують роботу за винагороду, розмір і умови якої визначають від-повідні договори найму - володіють частиною майна і кош-тів підприємства та одержують ви-нагороду у вигляді частки прибут-ку, що залишилася у розпоряджен-ні підприємства 

Якщо предметом інтересу найманих працівників є підвищення заробітної плати, то пра-цюючих власників – прагнення більше інвестувати, тобто вкладати, із тим щоб розширити виробництво і надалі одержувати більший прибуток за дивідендами.

Особливою групою службовців державних органів, підприємств, установ, працівників не-державних (комерційних) організацій є посадові особи.

Посадова особа – фахівець з управління, що обіймає посаду в державному органі, підпри-ємстві, установі, комерційній організації і постійно або тимчасово виконує організаційно-розпорядчі та інші функції, пов'язані з владним впливом на підлеглих і зі здійсненням юридичне значущих дій, спрямованих на породження, зміну чи припинення правовідно-син.

Ознаки державної посадової особи:

1)  виконує функції публічного характеру;

2)  є юридичне наділеною державно-владними повноваженнями;

3)  має право видавати правові акти, обов'язкові для інших осіб (підлеглих і/або не підлег-лих по службі);

4)  виступає носієм і представником державної влади;

5)  може бути притягнена до підвищеної юридичної відповідальності.

У Законі України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян» закріплено право грома-дян на оскарження дій посадових осіб державних органів і громадських організацій. У ст. 55 Конституції України наголошується, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самовряду-вання, посадових і службових осіб.

 

>>>109>>>

Класифікація посадових осіб держави може бути різною. Категорії посадових осіб залеж-но від їх статусу.

1.  Недержавні службовці, що обіймають державні посади і мають владно-розпорядчі пов-новаження щодо осіб, не підпорядкованих по службі (представники влади). Це вищі поса-дові особи (суддя, прокурор та ін.). їх статус визначається Конституцією та іншими зако-нами.

2. Державні службовці, тобто особи, що перебувають на службі в державних органах та їх апараті. Вони діють відповідно до Закону України «Про державну службу», інших законів про організацію і діяльність окремих державних органів.

3.  Особи, що обіймають керівні посади в органах управління державних органів і органі-зацій (глави міністерств, відомств та ін.).

4.  Особи, що мають виборчий мандат (депутати, Президент). Категорії посадових осіб за-лежно від обсягу посадових повноважень:

– повноваження яких мають внут-рішньоор-ганізаційний ха-рактер – повноваження яких мають публі-чний характер, тобто поширюють-ся за рамки державних органів на організації і громадян, безпосеред-ньо не підпорядкованих їм по слу-жбі – наділені повно-важеннями засто-совувати засоби примусу щодо осіб, їм не підпо-рядкованих 

керівний склад підприємств, установ, органі-зацій міністри, глави державних коміте-тів, голови місцевих Рад народних депутатів та ін. судді, працівники міліції та ін. 

Посадовими особами в комерційних організаціях (господарських товариствах) України не можуть бути:

•  члени виборних органів громадських організацій;

• військовослужбовці;

•  посадові особи органів прокуратури, суду, служби державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату;

•  посадові особи органів державної влади і управління, покликані здійснювати контроль за діяльністю комерційних організацій.

Вищою посадовою особою в Україні є Президент.

 

>>>110>>>

§ 9. Служба в органах внутрішніх справ

Служба в органах внутрішніх справ – різновид державної служби, що протікає в спеціалі-зованому органі виконавчої влади і здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами з метою реалізації функцій держави в практичній юридичній діяльності. Вона має всі риси і принципи державної служби як різновиду професійної служби.

Співробітник органів внутрішніх справ відповідає за свою діяльність перед особою і сус-пільством, що означає забезпечення простору для самоорганізації і становлення інститутів громадянського суспільства. Він виступає у відносинах із населенням як професійний управлінський робітник, безпосередній