Загальна теорія держави і права

 

>>>159>>>

у земському самоврядуванні, автономії університетів (наприклад, у дореволюційній Росії).

Не можна протиставляти демократію і самоврядування, оскільки демократія допускає са-моврядування, тоді як самоврядування може існувати і без демократії як форми політич-ної влади народу.

На ранніх стадіях суспільного розвитку системи самоврядування нерідко конфліктували з недемократичною формою держави (наприклад, Запорізька Січ в Україні -- із монархіч-ною формою правління в Росії). В міру розвитку демократії – від часу виникнення буржу-азних держав, що проголосили джерелом влади народ, – самоврядування знаходить у де-мократії гаранта своєї ефективності.

Спільне у самоврядуванні і демократії:

•  будуються на однакових принципах свободи, рівності, гласності;

•  є формами здійснення влади;

•  реалізуються безпосередньо і через виборні органи;

•  можуть здійснюватися з використанням загальної нормативної бази.

Проте між ними є й певні відмінності, які не дозволяють їх ототожнювати.

Основні ознаки, що відрізняють самоврядування від демократії

Самоврядування Демократія 

1. Виникає за часом раніше демок-ратії. 2. Може існувати без демок-ратії, 3, Не мас політичного харак-теру, але може набувати його, 4. У суспільстві може бути кілька сис-тем самоврядування (у різних сфе-рах життя і різних масштабів – пе-реважно локальних). 5. Самоврядні організації діють у рамках закону, але самі встановлюють норми в межах своїх об'єднань. 1. Виникає за часом пізніше само-врядування. 2. Допускає наявність систем самоврядування. 3. Мас ли-ше політичний характер, 4, У сус-пільстві існує лише одна загально-державна система демократії. 5. Основні форми та інститути демок-ратії закріплені в законі, що обумо-влює їх юридичну обов'язковість для всіх. 

 

>>>160>>>

Державне управління і самоврядування --не альтернативні. У рамках демократії вони ді-ють паралельно на основі взаємодії і взаємного доповнення. Демократія є умовою розвит-ку самоврядування. Самоврядування є ядром демократії. Елементи самоврядування вико-ристовуються при здійсненні політичної влади. В моменти участі у вирішенні державних справ системи самоврядування набувають політичного характеру, який визначається кон-кретною мірою цієї участі.

Самоврядування у сфері виробництва проявляється в економіці багатьох країн, де існує самоврядний сектор, до якого входять підприємства, викуплені трудовими колективами, якими трудові колективи управляють. Тут виробнича демократія виражається у співучасті робітників в управлінні підприємствами разом із адміністрацією. На засадах самовряду-вання діють кооперативи, індивідуальні та сімейні підприємства.

Особливим різновидом самоврядування є місцеве самоврядування (див. § «Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування»).

§ 5. Демократія як загальнолюдська цінність

Незважаючи на те, що за всіх часів демократія розумілася і трактувалася по-різному, без-сумнівним є одне: вона як політична і правова цінність стала невід'ємним елементом сві-домості людей усього світу. Але практично немає такої остаточної стадії демократії, яка б задовольняла усіх. Зазнаючи обмежень, людина вступає в конфлікт із державою, коли не знаходить у законах ту справедливість, покладену нею в основу свого існування, коли не береться до уваги нерівність природних здібностей і заслуг, коли відсутнє визнання в за-лежності від політичної зрілості, уміння, досвіду тощо. Воля до справедливості (а її зна-чимість є великою для демократії) ніколи не буває цілком задоволена, а демократія (не формальна) у жодній державі не може бути досягнута цілком і остаточно. До демократії потрібно постійно прилучатися, будити свою волю, виражати погляди, виявляти політич-ну активність, тобто ставати більш зрілим для демократичної діяльності. Демократія – благо лише тоді, коли вона відповідає культурі та менталітету народу.

 

>>>161>>>

Розглянемо основні цінності демократії як громадсько-політичного явища.

1)  Власна цінність розкривається через її соціальне призначення – служити на користь особі, суспільству, державі:

а)  встановити відповідність між формально проголошеними і реально діючими принци-пами свободи, рівності, справедливості, реально втілити їх в особисте, суспільне і держав-не життя;

б)  поєднати державні і громадські засади в системі демократії як форми держави;

в)  створити атмосферу гармонії інтересів особи та держави, консенсусу і компромісу між усіма суб'єктами демократії. При демократії суспільство усвідомить переваги соціального партнерства і солідарності, громадянського миру та злагоди.

Власна цінність демократії виражається в усіх її елементах, принципах, формах, інститу-тах.

2)  Інструментальна цінність – через її функціональне призначення -- служити інструмен-том у руках людини для вирішення суспільних і державних справ:

а) брати участь у формуванні органів держави та органів місцевого самоврядування;

б)  самоорганізовуватися в партії, профспілки, рухи тощо;

в) захищати суспільство і державу від протиправних дій, відкіля б вони не виходили;

г) здійснювати контроль за діяльністю обраних органів влади та інших суб'єктів політич-ної системи суспільства. Інструментальна цінність демократії реалізується через її функції та функціональні інститути.

3) Особиста цінність розкривається через визнання прав особи:

а) їх формального закріплення;

б)  реального забезпечення за допомогою створення загаль-носоціальних (матеріальних, політичних, духовно-культурних) і спеціально-соціальних (юридичних) гарантій;

в) дії ефективного механізму їхнього захисту;

г) встановлення відповідальності за невиконання обов'язків, оскільки демократія --не засіб для досягнення честолюбних особистих цілей за рахунок приниження прав, свобод і за-конних інтересів іншої