Загальна теорія держави і права

6)  плюралізм – означає багатоманітність суспільних явищ, розширює коло політичного вибору, допускає не лише плюралізм думок, але й політичний плюралізм – множинність партій, суспільних об'єднань тощо с різними програмами та статутами, що діють у рамках конституції. Демократія можлива в тому разі, коли в її основі полягає принцип плюраліз-му, проте не всякий плюралізм є неодмінно демократичним. Лише у сукупності з іншими принципами плюралізм набуває універсального значення для сучасної демократії.

§ 3. Форми та інститути демократії

Функції демократії реалізуються через її форми та інститути. Форма демократії – це її зо-внішнє вираження. Форм демократії можна назвати чимало, але основні з них такі:

 

>>>153>>>

1. Участь народу в управлінні державними і суспільними справами (народовладдя) – здій-снюється у двох формах: прямій та непрямій:

Пряма – представницька демократія Непряма – безпосередня демокра-тія 

- форма народовладдя, при якій влада здійснюється через виявлення волі представників народу у вибор-них органах (парламенти, органи місцевого самоврядування) - форма народовладдя, при якій влада здійснюється через безпосе-реднє виявлення волі народу чи певних соціальних груп (референ-дум, вибори) 

2.  Формування та функціонування системи органів держави на основі демократичних принципів законності, гласності, виборності, змінюваності, поділі компетенції, які запобі-гають зловживанню службовим становищем і суспільним авторитетом:

3.  Юридичне (насамперед конституційне) закріплення системи прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх охорона і захист відповідно до міжнародних стандартів.

Види демократії класифікують за сферами суспільного життя:

-  економічна;

-  соціальна; – політична;

-  культурно-духовна та ін.

Наприклад, про значення економічної і соціальної демократії в розвитку соціальної право-вої держави говориться в програмному документі Соціалістичного Інтернаціоналу «Де-кларація принципів» (1989 p.).

Форми демократії знаходять свій прояв у її інститутах (референдум, громадська думка, комісії Верховної Ради та ін.).

Інститути демократії – це легітимні і легальні елементи політичної системи суспільства, які безпосередньо створюють демократичний режим у державі через втілення в них прин-ципів демократії.

Передумовою легітимності інституту демократії є його організаційне оформлення і ви-знання громадськістю; передумовою легальності – його юридичне оформлення, узаконен-ня.

 

>>>154>>>

За вихідним призначенням у вирішенні завдань політики, влади та управління відрізняють інститути демократії:

Структурні Функціональні 

- сесії парламентів – депутатські комісії - народні контролери тощо - депутатські запити - накази ви-борців - громадська думка тощо 

За юридичною значущістю прийнятих рішень відрізняють інститути демократії:

Імперативні Консультативні 

• мають остаточне загальнообов'яз-кове значення для державних орга-нів, посадових осіб, громадян: - референдум конституційний та за-конодавчий; – вибори; – накази ви-борців та ін. • мають дорадче, консультативне значення для державних органів, посадових осіб, громадян:

- референдум консультативний; - всенародне обговорення законо-проектів; – мітинги; – анкетування та ін. 

У системі інститутів безпосередньої демократії найважливіше місце належить виборам.

Вибори – форма безпосередньої участі громадян в управлінні державою шляхом форму-вання вищих представницьких органів, органів місцевого самоврядування, їх персональ-ного складу.

Громадяни демократичної держави мають право вільно обирати і бути обраними до орга-нів державної влади і органів місцевого самоврядування. Громадянин може виражати свою волю свободно при додержанні рівності. Свобода виборця реалізується за допомо-гою таємного голосування і потребує встановлення гарантій проти тиску на нього.

На основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування в Україні обираються населенням: Президент, Верховна Рада, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (сільської, селищної, міської ради та їх голови).

 

>>>155>>>

Виборча система може бути мажоритарною, пропорційною та змішаною (мажоритарно-пропорційною). Мажоритарна система – система визначення результатів виборів, відпові-дно до якої депутатські мандати від виборчого округу отримують лише кандидати, що одержали встановлену більшість голосів. Відповідно до пропорційної системи депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів, відданих за партію в межах виборчого округи.

Так, вибори депутатів Верховної Ради України в 1998 р. проводилися за змішаною систе-мою: із 450 депутатів – 225 обиралося в одномандатних виборчих округах на основі відно-сної більшості (мажоритарна система), а 225 – за списками кандидатів у депутати від полі-тичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному вибор-чому окрузі на основі пропорційного представництва (пропорційна система).

Особливим інститутом демократії є референдум як один із засобів демократичного управ-ління державними справами.

Референдум (лат. – те, що повинно бути повідомленим) – засіб вирішення шляхом голосу-вання кардинальних проблем загальнонаціонального і місцевого значення (прийняття кон-ституції, інших важливих законів або внесення до них змін, а також інших рішень з най-важливіших питань). Референдум є одним із важливих інститутів безпосередньої демокра-тії, проводиться з метою забезпечення народовладдя – безпосередньої участі громадян в управлінні державою і місцевими справами.

Референдуми за предметом проведення:

•  конституційний – на всенародне голосування виноситься проект конституції або кон-ституційні поправки;

•  законодавчі – на всенародне голосування виносяться проект закону або чинний закон;

•  консультативний – проводиться з метою виявлення громадської думки