Загальна теорія держави і права

Норма процесуального права – норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду то-що.

Призначення процесуальної норми – встановити процедуру, «регламент»[2] здійснення прав або виконання обов'язків, за-

 

>>>278>>>

кріплених у матеріальних нормах; сприяти досягненню результату, передбаченого нор-мою матеріального права.

Норми процесуального права походять від норм матеріального права: процесуальні норми регулюють вже не фактичні, а юридичні зв 'язки, що склалися в соціально-правовій сфері, у правовідносинах, викликаються до життя потребою реалізації норм матеріального права.

Норми процесуального права мають подвійну обумовленість:

-  матеріальними умовами життя суспільства;

– особливостями норм тієї галузі матеріального права, із якою вони тісно пов'язані і по-треби якої обслуговують.

Всі розпорядження процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначається найдоцільніший порядок здійснення правотворчої, правозастосувальної, правоохоронної, установчої і контрольно-наглядової діяльності держави. Багато розпоряджень процесуа-льних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї ком-петенції.

Розпорядження процесуальних норм, як правило, адресуються суб'єктам, які наділені вла-дними повноваженнями щодо застосування норм матеріального права (слідчим, суддям, прокурорам та ін.).

Таким чином, норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права:

- змістом, який виражається у своірідністі їх розпоряджень;

– особливостями адресата;

– структурою побудови.

Норми права за суб'єктами правотворчості: 

норми органів представницької

влади норми глави держави норми орга-нів виконав-чої

влади норми громадських об'єд-нань, комерційних органі-зацій, трудових колективів підприємств 

Про суб'єктів правотворчості див. главу 16 «Правотворчість».

Норми права за дією У просторі: 

загальні місцеві 

  

 

>>>279>>>

 

Норми права за дією у часі: 

постійні тимчасові 

Норми права за дією за колом осіб:  

загальні

– поширюються на все населення спеціальні

– поширюються на певне коло осіб виняткові

– роблять винятки із за-гальних і спеціальних норм  

  

Норми права за функціональною спрямованістю (за функціями права):  

регулятивні (правила поведінки)

– встановлюють права і обов'язки суб'єктів (наприклад, норма, що за-кріплює правомочності власника: володіння, користування, розпоря-дження, чи норма, що визначає поря-док шлюбу). охоронні (сторожі порядку)

- встановлюють способи юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, закріплених у регулятивних нормах (наприклад, нор-ма Кримінального кодексу про відпові-дальність за вбивство).  

Регулятивні норми права за характером розпоряджень, що містяться в них:  

дозвільні (що надають правомочності) що зобов'язують заборонні  

– норми, що вказують на можливість здійс-нювати певні дії, наді-ляють суб'єктів певни-ми правами (напри-клад, подава- – норми, що вказують на необхідність здійснювати певні дії, наділяють су-б'єктів певними обоє 'яз-ками (наприклад, - норми, що вказують на необхідність утримува-тися від здійснення дій певного роду, встанов-люють заборони (на-  

  

 

>>>280>>>

 

ти позов до суду, одер-жувати пенсію, розпо-ряджатися майном чи: право батьків вимагати повернення дітей від будь-якої особи, що утримує дітей у себе не на підставі закону чи судового рішення). Ці норми містять у своєму тексті слова: «вправі», «має право», «може». представляти митниці необхідні для митного контролю документи; заповнювати і вчасно подавати в податкову інспекцію декларацію про доходи). Ці норми містять слова «зобов 'язаний», «повинний». приклад, не повідом-ляти стороннім осо-бам  про факт усинов-лення дитини; особам, що не досягли 1 8 ро-ків, забороняється бу-ти опікунами та попе-чителями; забороня-ється зловживати вла-дою). Ці норми супро-воджуються словами «забороняється», «не має права», «не може». 

Заборонна норма відповідає охоронній нормі, проте їх не слід плутати. У заборонній нор-мі заборона чинити правопорушення (злочини) має регулятивний характер, оскільки її до-тримання пов'язане з недоведенням до правопорушення (злочину), із підтримкою право-порядку. Наприклад, адміністративне-правова норма, що встановлює заборону займатися певним промислом, є заборонною нормою.

Охоронна (кримінально-правова) норма, яка вказує на конкретні злочини і міри покаран-ня, припускає заборону чинити злочини, але не містить заборони, оскільки її застосування розраховане на факт скоєння злочинного діяння, на порушення правопорядку. У разі зло-чину відбувається порушення не охоронної (кримінально-правової) норми, а регулятивної норми з іншої галузі права: зобов'язувальної, заборонної або дозвільної. Охоронна правова норма не порушується, оскільки умовою, що викликає її дію, служить акт злочину.

Заборона входит,ь до змісту і зобов 'язувальної норми. Встановлюючи обов'язок особи здійснювати певні позитивні дії, зо-бов'язувальна норма містить заборону зробити щось інакше, ніж це потрібно для забезпечення інтересу уповноваженої особи. У разі порушен-ня зобов'язувальної норми відбувається посягання не на заборону (як у заборонній нормі), а на позитивне зобов'язування.

 

>>>281>>>

Тричленний поділ регулятивных юридичних норм відповідає тричленному поділу засобів регулювання: дозволяння, заборона, зобов'язування (веління).

На схемі це виглядає так:

Дозволяння Заборони Зобов'язування (велін-ня) 

  

Дозвільні (що надають правомоч-ностей) нор-ми Заборонні норми Норми, що зобов'язу-ють 

  

§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права

Крім зазначених видів загальних норм права є так звані спеціалізовані (такі, що забезпе-чують, або похідні)