Загальна теорія держави і права

На відміну від корпоративних норми, що містяться у статутах політичних партій, не ма-ють правового характеру. Тому винесення рішення про порушення статуту політичною партією оскарженню в судовому порядку не підлягає.

 

>>>275>>>

§ 5. Поняття і ознаки норми права

Норма права – це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних від-носин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма захо-дами державного впливу, аж до примусу.

Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як систе-мність, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права.

Оскільки ознаки права вже наводилися, перелічимо специфічні ознаки норми права:

1.  Правило поведінки регулятивного характеру – норма права вводить нове правило, фік-сує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятив-ність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного резуль-тату.

2.  Загальнообов'язкове правило поведінки – норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.

3. Правило поведінки загального характеру – норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата – неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).

4.  Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру -- норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридич-ну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права од-ним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших – забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.

5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку, – норма права видається уповноваженими на те суб'єктами

 

>>>276>>>

в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийнят-тя, набуття чинності, зміна або скасування чинності.

6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, – держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведін-ки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.

Риси норми права як класичного розпорядження:

1)  норма відтіняє, підкреслює кількісну і якісну сторони поведінки (вид і міру поведінки);

2) норма вбирає в себе всі основні властивості права (нормативність, формальну визначе-ність, стабільність, владність);

3) норма має чітко виражену структуру, складається з елементів (диспозиція, гіпотеза, са-нкція).

Поряд із цим норма права має внутрішній зміст:

- є мірою свободи і справедливості;

-  є результатом владної діяльності держави, яка полягає в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виникають у громадянському суспільстві;

-  має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване безлічі ін-дивідуально не визначених суб'єктів і розраховано на багатократність застосування за пе-вних життєвих обставин.

§ 6. Види норм права

У будь-якій державі існує і виникає величезна кількість норм права. Ці норми можна кла-сифікувати (поділити) на види за певним критерієм (ознакою).

Норми права за предметом правового регулювання (або за галузями права): норми консти-туційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, екологічного права та ін.

Норми права за методом правового регулювання (або за формою за-кріплення бажаної поведінки суб'єктів права) 

імперативні диспозитивні 

 

>>>277>>>

Імперативні – норми, що виражають у категоричних розпорядженнях держави чітко по-значені дії і не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обоє 'язків су-б'єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки.

Диспозитивні – норми, у яких держава наказує варіант поведінки, але які дозволяють сто-ронам регульованих відносин самим визначати права й обов'язки в окремих випадках, їх називають «заповнювальними», оскільки вони заповнюють відсутність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не до-мовилися з даному питання (розпізнаються через формулювання: «за відсутності іншої угоди», «якщо інше не встановлено в договорі» та ін.). Інакше: диспозитивні норми нада-ють свободу вибору поведінки.

Норми права за характером впливу на особу 

заохочувальні рекомендаційні 

Заохочувальні – норми, що встановлюють заходи заохочення за варіант поведінки суб'єк-тів, який схвалюється державою і суспільством і полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила щодо виплати премій).

Рекомендаційні – норми, що встановлюють варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб'єктів.

Норми права по субординації в правовому регулюванні 

матеріальні процесуальні 

Норма матеріального права – норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: