Загальна теорія держави і права

Технічні норми ґрунтуються на пізнанні законів природи, особливостей технічних об'єктів (знарядь виробництва та ін.) і являють собою специфічну мову спілкування людини з ма-теріальними об'єктами. Недотримання технічних норм призводить

 

>>>263>>>

до відповідної реакції з боку сил природи на конкретні дії людини (каліцтва, травми, хво-роби). Так, невиконання вимоги медичного закладу користуватися одноразовими шпри-цами може призвести до інфікування хворого СНІДом, а порушення правил роботи на електронно-обчислювальній машині не дасть потрібного результату.

Якщо розглядати технічні норми безвідносно до того, регулюють вони поведінку людей чи ні, то їх можна визначити як суто технічні і протиставити соціальним нормам, тобто суто технічні норми як абстракція, відволікання від суспільних відносин, мають таке саме значення, як правила математики та інших несоціальних утворень, наприклад, правила по-водження з комп'ютерами, телевізорами, стереосистемами, холодильниками і т.д.

Як тільки технічні норми стикаються з поведінкою людей і люди починають узгоджувати свої вчинки з технічними вимогами, тобто як тільки технічні правила перетворюються на загальні правила поведінки (норми), вони набувають соціального значення. Наприклад, правила гігієни – технічні норми, що мають соціальне значення. Або інший приклад: тех-нічними нормами є різні правила, що встановлюють вимоги до якості продукції, товарів і гарантії їх якості. Ці технічні правила розраховані на ставлення суб'єктів (колективів) до них у процесі створення продукції (товарів) і сфері обміну. Тому вони мають соціальний характер.

Спільне у технічних і соціальних норм – їх зв'язок із діяльністю людини.

Відмінності технічних і соціальних норм – в об'єктах і методах регулювання.

Ознаки соціально-технічних норм:

•  обумовленість законами природи і техніки;

•  невиразність соціального характеру (не є суто соціальними);

•  невиразність засобів суспільного забезпечення (правових, моральних та інших санкцій);

•  виключність використання.

Ряд технічних норм, що діють у матеріально-виробничій і

І < управлінській сфері і набули соціального значення, набувають

правової сили, тобто перетворюються на техніко-юридичні з

d   ознаками обов'язковості і охорони державними засобами, аж до

 

>>>264>>>

примусу. При цьому вони не втрачають свого організаційно-технічного характеру. Напри-клад, правила протипожежної безпеки, експлуатації атомних станцій, усіх видів транспор-ту, енергопостачання, збереження і переміщення вибухових і токсичних речовин, пово-дження зі зброєю тощо. До технічних норм належать:

1.  Будівельні норми і правила (БНіПи);

2. Державні стандарти (Держстандарте);

3.  Технічні умови виробництва певної продукції;

4.  Інструкції з експлуатації машин і механізмів;

5.  Норми витрати сировини, палива, електроенергії та ін. Соціально-технічні норми пере-творюються на техніко-юридичні

в двох випадках".

1.  Коли держава через відповідні уповноважені органи формулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких визнається юридичне обов'язковим. Наприклад, наказ Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997. «Про затвердження форми податкової декларації і порядку її заповнення і подання». Інший приклад: інструк-ція з дотримання технічних правил робітниками атомної електростанції. Вона містить со-ціально-технічні норми, які мають формально-обов'язковий характер для адресата, і охо-роняється державою. Інструкція до електробритви такого характеру не має.

2.  Коли держава не формулює зміст соціально-технічних норм, а відсилає до них (інстру-кції тощо), але встановлює відповідальність за порушення їхнього змісту. Вони мають бланкетний або відсильний характер. Так, ухилення від заборон по техніці безпеки, про-мисловій санітарії та інших правил праці, передбачених трудовим законодавством, може спричинити адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

Юридико-технічні норми не можна протиставляти нормам соціальним, тому що усі без винятку правові норми адресовані людям, регулюють відносини лише між особами, гру-пами, суспільством і державою (але не відносини між особою і річчю або явищем приро-ди) і в цьому сенсі вони є соціальними, їх іноді називають підвидом соціальних норм або соціальними нормами з технічним змістом. Таким чином, у матеріально-виробничій і управлінській сфері (відповідно до рівня розвитку техніки) технічні норми не можуть не набувати характеру соціальних, а згодом – і якості юридичних норм.

 

>>>265>>>

§ 2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія

Мораль – система норм і принципів, які виникають із потреби узгодження інтересів інди-відів один з одним і суспільством (класом, соціальною групою, державою), спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особис-тими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки.

Мораль має історичний характер, але за всіх часів критерієм моральних норм виступають категорії добра, зла, чесності, порядності, совісті. Вона охоплює майже всі сфери життя – економіку, політику, право та ін. За допомогою моралі узгоджується поведінка особи з ін-тересами суспільства, долаються суперечності між ними, регулюється міжособистісне спілкування.

«Золотим правилом» моралі, відомим із найдавніших часів, є таке:

«(не) роби щодо інших так, як ти (не) хотів би, щоб вони робили щодо тебе».

У багатьох випадках правові норми як би виростали з моральних принципів.

Дотримання норм права є моральний обов'язок громадянина, який визначається мораль-ною і правовою культурою суспільства.

Правда, жодне суспільство в