Загальна теорія держави і права

4.  Система права складається з галузей права, які мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства включає галузі законодавства, в яких відсутній ме-тод регулювання, а предмет регулювання не завжди однорідний, як у галузей права.

5.  Система права має лише галузеву, горизонтальну будову, а система законодавства мо-же мати будову і горизонтальну (галузеве), і вертикальну (ієрархічне). У федеративних державах іс-

 

>>>251>>>

нує законодавство федерації і законодавство її суб'єктів (вертикальна будова).

6. Первинний елемент системи права – норма права зі своєю структурою: гіпотеза, диспо-зиція, санкція, а первинний елемент системи законодавства – стаття закону, яка містить нормативне розпорядження[2], котре, як правило, не містить у собі всі три структурні еле-менти логічної правової норми. Нормативне розпорядження нерідко складається лише з гіпотези і санкції; диспозиція може міститися або в іншій статті даного закону (відсильний спосіб викладу), або в іншому правовому акті (бланкетний спосіб викладу). Закони, що включають норми різних галузей права, забезпечуються санкціями, які викладені в інших нормативно-правових актах (наприклад, закони про власність, про підприємницьку діяль-ність та ін.).

7. Система права формується об'єктивно, відповідно до існуючих суспільних відносин, а система законодавства створюється в результаті цілеспрямованої діяльності уповноваже-них суб'єктів і тому включає суб'єктивний момент.

8.  Структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів: назв розділів, ста-тей, глав та інших частин, властивих закону. Структурні елементи системи законодавства (нормативно-правові акти), як правило, мають назви розділів, глав, статей. Вони можуть містити преамбули, формулювання цілей і принципів, загальні нормативні визначення, що складають загальну частину тощо.

Система законодавства є головною, але не одною лише формою існування системи права, оскільки:

1)  право може існувати до законодавства, коли воно формувалося завдяки звичаям, які підтримувалися тільки-но виниклою державою (т. зв. «дозаконодавче право»);

2)  право існує поза законодавством: природні права людини мають правовий характер незалежно від закріплення їх у законі (т. зв. «показаконодавче право»).

До «позазаконодавчого права» належать й такі юридичні форми права, як правовий пре-цедент, правовий звичай, правовий договір (див. про них в § «Юридичні джерела (форми) права»).

 

>>>252>>>

§ 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності де-яких галузей права і галузей законодавства

Галузі законодавства – великі об'єднання нормативно-правових актів за певними сферами правового регулювання суспільних відносин, які характеризуються єдністю змісту, форми і мають системні зв'язки між собою.

Зазвичай галузь законодавства «очолюється» кодексом, який визначає юридичну ціліс-ність галузі. Конституція служить нормативною базою формування всіх галузей законо-давства.

Інститут законодавства – система нормативних розпоряджень галузі законодавства, які регулюють певну сукупність суспільних відносин.

Важливим елементом структури законодавства є комплексні інститути, що об'єднують но-рмативні розпорядження кількох галузей законодавства.

Слід чітко розрізняти галузі права і галузі законодавства, які утворюють комбінацію норм галузей права.

У недавньому минулому ці поняття нерідко змішувалися й ототожнювалися, оскільки «правом» проголошувалися лише норми, які виражають державну волю «панівного класу» або «народу», закріплену в законі. Тому й галузей права існувало стільки, скільки було прийнято законодавцем нормативних актів. Однак галузі законодавства аж ніяк не прямо-лінійно відбивають відповідні галузі права. У деяких випадках вони збігаються з галузями права (кримінальне, цивільне), в інших – із підгалузями права (авторське, водне законо-давство). Навіть інститути права (наприклад, спадкування в цивільному праві) мають за-конодавство. Є й комплексне законодавство (господарське, транспортне, військове та ін.), яке містить норми кількох галузей права, які регулюють різні види суспільних відносин, і тому не мають властивих лише йому предмета і метода.

Наприклад, повітряне законодавство регулює відносини, пов'язані з використанням повіт-ряного простору. Воно містить норми конституційного права (встановлюється повний і виключний суверенітет України над її повітряним простором), адміністративного права (встановлюється порядок сертифікації – письмового посвідчення – і реєстрації повітряних суден й аеродромів, правила безпеки польотів), цивільного права (регулюється перевезен-ня пасажирів і багажу, встановлюється цивільно-правова відповідальність перевізника за цілість багажу і вантажу, а

 

>>>253>>>

також за збиток, заподіяний пасажирам та іншим особам), трудового права (визначаються права членів екіпажа).

Інший приклад – аграрне законодавство як комплексна галузь, яка являє собою органічну систему внутрішньо узгоджених правових норм, що регулюють аграрні (земельні, майно-ві, трудові, організаційно-управлінськІ) суспільні відносини в сфері сільськогосподарської виробничої діяльності.

Число галузей законодавства перевищує число галузей права.

Так, у Росії в 1996 р. розроблений загальноправовий класифікатор. Він охоплює 38 галу-зей законодавства, 7 галузей державного життя (суд, прокуратура, юстиція та ін.), компле-ксні галузі законодавства, які представляють собою норми кількох галузей, що регулюють різні за своїм видовим змістом відносини, наприклад, законодавство про сільське госпо-дарство, законодавство з загальних питань господарської діяльності та ін.

Припини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства:

1.  Об'єктивна неможливість висловити зміст кожної окремої галузі права в одному нор-мативно-правовому акті.