Загальна теорія держави і права

Адміністративно-процесуальне право – система норм права, яка регулює порядок здійс-нення і розгляду адміністративно-правових справ, тобто таких, що складаються в сфері державного управління.

Цивільне процесуальне право – система норм права, яка регулює порядок розгляду і вирі-шення судом цивільних справ, а також порядок виконання судових рішень.

Кримінально-процесуальне право – система норм права, яка регулює порядок діяльності правоохоронних органів і судів у зв'язку з розкриттям злочинів, розслідуванням криміна-льних справ, їхнім розглядом у суді й винесенням вироку.

Процесуальні галузі права мають свій предмет регулювання, який відрізняється від пред-мета регулювання матеріальних галузей права. Ним є так звані організаційні відносини, які формуються в результаті діяльності уповноважених суб'єктів, пов'язаної із застосуван-ням норм матеріального права. Ці організаційні відносини представляють особливий прошарок, за рівнем не збіжний із предметом регулювання матеріального права.

 

>>>248>>>

§ 6. Інститут і підгалузь права

Якщо система права складається з галузей, то самі галузі складаються з підгалузей, інсти-тутів і норм права. Окремими взаємозалежними елементами галузі є інститути права.

Інститут права – система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою право-вих норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин.

Інститути права – необхідна ланка в цілісній системі права. Як правило, кожна галузь пра-ва має інститути права як свій самостійний структурний підрозділ. Наприклад, галузь кон-ституційного права – «інститут громадянства», «інститут виборчого права» та ін. Галузь цивільного права – інститути «купівлі-продажу», «представництва», «спадкування», «від-шкодування шкоди», «дарування» та ін. Галузь кримінального права – інститут «необхід-ної оборони», інститут «крайньої необхідності», інститут «затримання особи, яка явно вчинила суспільне небезпечне діяння» та ін. Галузь екологічного права – інститут права власності на природні ресурси і об'єкти, інститут природокористування, інститут правової охорони природних ресурсів і навколишнього середовища і т.д.

Проте інститути права можуть складатися з правових норм різних галузей, бути міжгалу-зевими. Головне призначення інститутів права – у межах своєї групи однорідних суспіль-них відносин забезпечити суцільне, відносно закінчене регулювання.

Наведемо класифікацію інститутів права.

Інститути права за сферою поширення (або за складом):

– галузеві (інститут спадкування);

–  міжгалузеві (інститут відповідальності за екологічні правопорушення, інститут приват-ної власності).

Інститути права за функціональною роллю:

–  регулятивні (інститут міни);

– охоронні (інститут кримінальної відповідальності). Інститути права за субординацією у правовому регулюванні:

–  матеріальні (інститут підряду);

–  процесуальні (інститут порушення кримінальної справи). Родинні інститути однієї й тієї самої галузі права утворюють

підгалузі права.

 

>>>249>>>

Підгалузь права – система однорідних предметно пов'язаних інститутів певної галузі пра-ва. Підгалузі є у багатьох галузей права. Наприклад, цивільне право має підгалузі: право власності, зобов'язальне право, спадкове право, авторське право та ін.; фінансове право – банківське і податкове право; екологічне – лісове, гірниче, водне.

§ 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи зако-нодавства

Можливі два трактування законодавства: широке і вузьке.

Широке трактування включає в поняття законодавства: акти законодавчих органів і підза-конні акти (акти органів управління та ін.), вузьке – акти законодавчих органів: закони і постанови парламенту про введення цих законів у дію.

У СРСР під законодавством розумілися всі нормативно-правові акти держави, чим знижу-валася значимість закону, відбувалася його девальвація. Закон «обростав» підзаконними, особливо відомчими, нормативними актами, і його значення як основи законності і право-порядку в державі нівелювалося.

Нині перевага віддана вузькому трактуванню законодавства[1].

Законодавство держави – це система всіх упорядкованих певним чином законів даної кра-їни, а також міжнародних договорів, ратифікованих парламентом.

Не обов'язково, щоб нормативні акти, що входять до складу законодавства, мали форму закону. Важливо, щоб у конституції була вказівка на них як таких, що мають силу закону. До складу законодавства припустимо включати нормативно-правові акти президента, уря-ду, видані в порядку делегування їм законодавчих повноважень, тобто переданих законо-давчим органом (парламентом) відповідно до конституції. Це так зване «делегування за-конодавство» (Франція, Великобританія та ін.).

 

>>>250>>>

Законодавство – форма життя права. Саме законодавство надає нормам права формальну визначеність (одна з ознак права).

Система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма. Поза-як поняття системи права характеризує сутнісну внутрішню сторону об'єктивного права, поняття системи законодавства відбиває його зовнішню сторону – форму.

Між системою права і системою законодавства є відмінності. Вони спостерігаються в структурних елементах, змісті, обсязі.

1.  Система права є невидимою, оскільки відбиває внутрішню будову права, а система за-конодавства є видимою, зовнішньою формою системи права.

2.  Система права є сукупністю правових норм, а система законодавства – сукупністю но-рмативно-правових актів.

3. В системі права норми права логічно розподілені за галузями, підгалузями та інститу-тами. Як правило, норми галузей права – будівельний матеріал, із якого (у різному наборі та різному поєднанні) складається конкретна галузь законодавства. Можливим є варіант, коли галузь права є, а галузі законодавства – немає (фінансове право, право людини на со-ціальне забезпечення та ін.). У цьому випадку галузі права не кодифіковані, а норматив-ний матеріал розосереджений по кількох правових актах, які потребують на уніфікацію.

У системі