Загальна теорія держави і права

• політика в праві формується у вигляді формально закріплених прав та обов'язків. Полі-тичні вимоги стають правом лише в тій мірі, у якій вони закріплені в системі загальнообо-в'язкових норм, що охороняються державою.

Політика залежить від права, яке є засобом вираження політики, її реалізації, гарантом пропаганди на користь визначеної політики.

Право впливає на політику:

– конституційно закріплює політичний лад суспільства, механізм дії політичної системи (поділ влади, політичний плюралізм, статус партій, виборче право та ін.), політичні права та свободи громадян;

- робить легітимними політичні рішення і органи державної влади, що забезпечує їм під-тримку населення (у тому числі не допускає протидії владі у разі прийняття непопулярних рішень), визначає межі та можливості діяльності як опозиції, так і правлячих структур;

-  гарантує (охороняє і захищає) політичні права і свободи громадян, забезпечує механізм їх реалізації.

Право виступає як своєрідний індикатор зрілості політики того чи іншого класу, народу (нації), держави.

У демократичній державі легітимація офіційної політики передбачає її відповідність пра-ву, а легалізація – закріплення в правовому законі.

 

>>>237>>>

 

  

________________________________________

[1] У п. 8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права визначаються як «право власності на частину (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи право на управління, одержання відповідної частини цієї юридичної особи, а також частини активів у разі його ліквідації згідно з чинним законо-давством».

[2] Виділяють три види суб'єктивних прав:

–  природні права, дані людині від народження, незалежно від того, закріплені вони в за-коні чи ні;

–  суб'єктивні права, що випливають із норм об'єктивного права, тобто встановлених дер-жавою (це – суб'єктивне юридичне право-.

–  суб'єктивні права, що виникають у процесі встановлення певних відносин.

[3] Один з перших представників   буржуазної теорії природного права Джон Локк заува-жував, що кожна людина за законом природи має право відстоювати «свою власність, тобто своє життя, волю І майно».

[4] «Право має цінність саме тому, що є нормою», – стверджував ідеолог нор-мативистской теорії права Ганс Кельзен.

[5] В книзі представника соціологічної теорії права Е.Зрліха «Основи соціології права» (1913) обґрунтовується, що центр ваги розвитку права «знаходиться не в законодавстві... а в самому суспільстві». Автор протиставляв право в законах і «живе право» – фактичні відносини суспільних об'єднань (спілок).

[6] Юридична аксіологія спрямована на відрізнений цінності та оцінюваного факту (явища, об'єкта, відносин і т. ін.) і визначення (з позицій і в контексті відповідної ієрархії і системи цінностей) його ціннісного значення і сенсу. Цінність при цьому належить до сфери цілей, значень повинності, нормативності, формальності в її відрізненні від сфери емпіричного, сущого, фактичного. До предмета юридичної аксіології входить вивчення цінності права, цінносно-правового значення закону і держави.

Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ

§ 1. Поняття і структура правової системи

Держава має свою національну правову систему. Історично склалося так, що у кожній кра-їні діють свої правові звичаї, традиції, законодавство, юрисдикційні органи, сформувалися особливості правового менталітету, правової культури, що й об'єднується загальним по-няттям «правова система». У будь-якій державі правова система, будучи невід'ємним еле-ментом правової культури, детермінована історичними і географічними чинниками, є час-тина соціальної системи держави.

Введене у вітчизняну юридичну науку на початку 80-х років XX ст. поняття «правова сис-тема» формується за аналогією з «політичною системою» у політології та «економічною системою» в економічній теорії. Як комплексну характеристику юридичної сфери життя конкретного суспільства правову систему слід відрізняти від системи права. За обсягом і змістом вони не тотожні. Система права входить до правової системи.

Правова система – це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призна-чених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, зако-нодавство, правові відносини, юридичні установи, юридична техніка, правова культура, стан законності та її деформації, правопорядок та ін.).

Можна сказати, що це – обумовлена об'єктивними закономірностями розвитку суспільства цілісна система юридичних явищ, що постійно діють унаслідок відтворення і використан-ня людьми та їх організаціями (насамперед державою) для досягнення своїх цілей.

Правова система має істотне значення для характеристики права, стану законодавства, ді-яльності судів тієї чи іншої конкретної країни.

Структура правової системи – це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим.

 

>>>238>>>

Елементи правової системи суспільства:

•  суб'єкти права – фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства та ін.), юридичні особи – комерційні і некомерційні організації, держава, соціальні спільності та ін. Тривалий час правова система характеризувалася як знеособлена структура, тоді як без особи соціальна система не може відбутися. Звернення до людини як до такого, що систе-матизує, чинника всіх суспільних явищ зажадало перегляду попередніх підходів до струк-тури правової системи і виділення суб'єктів права як неодмінного її елемента;

•  правові норми і принципи;

•  правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування пра-вової системи;