Загальна теорія держави і права

 

>>>231>>>

нованих державою формах, говорити про їх несумісність або про те, що право взагалі не-залежно від держави. Право завжди має форму вираження: основною з цих форм є закон.

§ 12. Співвідношення національного і міжнародного права

Міжнародне право – частина національної системи права. У процесі укладання державою різних міжнародних договорів (угод, конвенцій), підписання міжнародних декларацій, вступу до міжнародних організацій (вступ України в РЄ) національне право збагачується завдяки міжнародному – особливій галузі наддержавного права, що входить у його систе-му.

Україна першою із республік колишнього СРСР підписала міжнародний договір – Угоду про партнерство з Європейським Союзом (ЄС) та з державами – членами ЄС (16 червня 1994 p.), яка передбачає політичний діалог і співробітництво в сферах торгівлі, інвестицій, економіки, культури та фінансів, а також створення відповідних інституцій, здатних гара-нтувати втілення в життя положень цих угод.

За допомогою норм міжнародного права регулюються відносини між державами й іншими її суб'єктами, узгоджуються ці відносини, і лише в разі потреби забезпечуються примусом -колективним або індивідуальним.

Міжнародне право існує на декількох рівнях:

–  загальні (універсальні та загальновизнані) принципи, закріплені в Статуті ООН: суве-ренна рівність держав, право націй на самовизначення, добровільне виконання зобов'я-зань, поважання прав людини, вирішення міжнародних спорів мирним шляхом та ін.;

– право міжнародних організацій, закріплене в конвенціях, пактах, деклараціях, резолюці-ях (ЮНЕСКО та ін.);

– право співдружностей у рамках міждержавних об'єднань (принципи, акти, норми Євро-пейського Союзу, Ради Європи, СНД та ін.);

– міждержавні угоди (дво- та багатосторонні).

Між національним і міжнародним правом існують тісний взаємозв'язок і взаємодія.

1. Міжнародне право акумулює досягнення національних систем права. За структурою міжнародне право наближається до

 

>>>232>>>

їх структури (поділ на дві підсистеми – приватну і публічну, наявність галузей права – міжнародне економічне, космічне, повітряне, морське, гуманітарне тощо), що свідчить про вплив національного права на міжнародне.

2. Міжнародне право (у формі міжнародно-правового договору) служить одним із юриди-чних джерел національного права, допускає пряме «входження» норм міжнародного пуб-лічного і приватного права в конституційне, цивільне, кримінально-виконавче та інше право.

Безсумнівним є правило: міжнародне право має переважну силу над національним пра-вом. Це основний принцип міжнародного права. Принцип верховенства міжнародного над внутрішньодержавним правом приймається державами або в законодавчому порядку, або на практиці. Маючи обов'язкову силу для держав, міжнародне право лишає на їх розсуд вирішення питання про застосування його норм у рамках внутрішніх правових систем. Державам не потрібно формально визнавати верховенство міжнародного права над націо-нальним законодавством, але вони повинні цілком додержуватися цих норм тими шляха-ми, котрі визначать самостійно. Пріоритет міжнародного права над національним супро-воджується оптимальною участю держав у розробці та прийнятті міжнародно-правових норм і рішень, відповідальністю за їх виконання при забезпеченні при цьому державного суверенітету.

В Україні визнається пріоритет міжнародного права над національним, що випливає з Де-кларації про державний суверенітет України, Конституції України, Закону України «Про міжнародні договори України», закону про громадянство, цивільного та сімейного кодек-сів, підтверджується фактом її входження до Ради Європи. Відповідно до п. 2 ст. 17 Зако-ну України «Про міжнародні договори України» при розбіжності правил міжнародного договору України з правилами її внутрішньодержавного законодавства мають застосову-ватися правила міжнародного договору.

Центральна проблема міжнародного права, опосередкованого в пактах, деклараціях, – права і свободи людини. Особа є суб'єктом як національного, так і міжнародного права.

Міжнародне право регулює не лише міждержавні відносини, але й впливає на відносини усередині країни, на систему національного права. Через міжнародне право відбувається зближення різних галузей права (підприємницького, банківського, фінан-

 

>>>233>>>

сового), а також певних норм (технічних норм у галузі ядерної енергетики) тощо. Затвер-дження правил, принципів і прийомів, загальних для всіх країн Європейського Союзу, у перспективі є найможливішим у таких блоках права, як адміністративно-господарське, фінансове, банківське, митне, податкове і, звичайно, цивільне з усіма його договорами, що забезпечують вільне пересування капіталів, товарів і послуг, підприємницьку діяльність, охорону інтелектуальної власності, а також трудове право і страхування. По суті, може відбутися глибоке відновлення всієї системи права України на шляху поступового збли-ження із системою європейського права (див. § «Міжнародний договір і його статус у сис-темі національного права»).

§ 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив

Право «живе» в оточенні різних соціальних явищ, які впливають на нього, але й вони від-чувають його вплив. До таких явищ належать економіка і політика.

Яким є співвідношення права і економіки ?

Економіка – одна зі сторін матеріального виробництва в широкому значенні цього понят-тя, друга сторона – соціальна сфера суспільства, що забезпечує існування і відтворення фізичного життя людини. Взаємодія цих сторін матеріальних відносин є об'єктивною ос-новою формування права. Наприклад, власність є соціально-економічним явищем дійсно-сті. І лише в поєднанні з юридичним елементом виникає право власності. Сама по собі на-лежність комусь майна означає лише «прив'язку» суб'єкта власності до об'єкта, особи до речі. І лише юридичний зв'язок між ними переводить це соціально-економічне явище в