Закономірності суспільного прогресу

Обіймаючи посаду міністра фінансів за часів Вашингтона, А. Гаміль-тон втілював у життя свої ідеї. Він, зокрема, був засновником державного ба-нку, сприяв введенню митних тарифів, безпосередньо здійснював кредитно-фінансові реформи.

Позицію цього політичного та державного діяча рішуче підтримували купці, підприємці, а також кола інтелігенції.

Погляди А. Гамільтона стосовно сутності й соціального призначення влади були близькими до поглядів Ш.-Л. Монтеск'є та Дж. Адамса.

Він, зокрема, погоджувався з тим, що в державі можливе зловживання владою, і щоб йому запобігти, необхідно втілити в практичне політичне жит-тя принцип стримувань і противаг. Тільки поділ влади на законодавчу, вико-навчу і судову може забезпечити стабільність держави та інтереси її грома-дян.

Законодавчий орган, на його думку, повинен бути двопалатним, вико-навча влада — сильною й централізованою, а судді — незалежними та довіч-но призначеними на свої посади.

З цього приводу він зазначав, що виконавча влада володіє мечем, кон-грес (законодавча влада) — гаманцем, а судді — тільки мудрістю.

Стосовно форми правління А. Гамільтон не мав чіткої позиції. Спочат-ку він був прибічником обмеженої монархії, а згодом більш вдалою вважав президентську республіку з широкими повноваженнями президента.

Головна мета держави, на його думку, — убезпечення приватної влас-ності.

Ідеї сильної централізованої федеральної влади А. Гамільтона було ре-алізовано в Конституції США 1787 р. За практичне втілення в життя респуб-ліканської форми правління, концепції рівноваги та розмежування гілок вла-ди звання "батька конституції" отримав федераліст Джеймс Медісон (1751—1836).

Він був прибічником теорії природного права; пропонував конститу-ційне закріплення прав людини і громадянина, підтримував прогресивну ідею свого часу про суспільний договір.

Дж. Медісон зробив спробу з'ясувати причини суспільних конфліктів і дійшов висновку, що ними є соціальна нерівність та економічний інтерес фракцій.

Під категорією "фракція" він розумів сукупність громадян, які об'єдна-ні та спонукаються до дій єдиним поривом пристрасті, інтересу або думки, що є ворожим відносно прав інших громадян, а також сукупних інтересів су-спільства. Фракції можуть завдати шкоди суспільству; аби цього не сталося, необхідно усунути причини, що підштовхують їх до шкідливих для суспільс-тва дій.

На думку Дж. Медісона, в невеликих державах фракційна різність зве-дена тільки до меншості та більшості, а у великих суспільство поділене на великий спектр фракцій. Причиною виникнення останніх є різність поглядів людей на релігію, систему влади, політику, а також нерівний розподіл влас-ності. З огляду на це Дж. Медісон уважав, що уряд повинен чинити перешко-ди фракціям у реалізації їхніх вимог.

Погляди мислителя стосовно форми правління формувалися впродовж довгого часу. Попервах у своєму політико-правовому вченні він намагався пристосувати аристократичне правління до нових умов, а згодом віддав пере-вагу республіканській формі, як такій, що може забезпечити внутрішню справедливість, порядок і збереження суверенітету. До того ж республіка га-рантує й забезпечує права людини, насамперед право на власність, а також політичні права.

Свободу громадян гарантує й загальне виборче право, а також можли-вість участі громадян у законотворчому процесі, виборах чиновників.

Владу в республіці Дж. Медісон розглядав як взаємозв'язану систему ("масу влади"), що складається з виокремлених законодавчої, виконавчої та судової гілок. Більшість державно-правових ідей, що виникли під час боро-тьби за незалежність СІЛА, знайшли своє втілення в Конституції цієї країни і значно вплинули на подальший розвиток світової політико-правової думки.

ЛІТЕРАТУРА

Американские просветители. Избранные произведения: В 2 т. — М., 1968.

Баскин М. П. Монтескье. — М., 1965.

История политических и правовых учений / Под ред. В. С. Нерсесянца. — М., 1995.

История политических и правовых учений XVII— XVIII вв. / Под ред. В. С. Нерсесянца. — М., 1989.

Монтескье Ш. Л. О духе законов // Антология мировой философии: Сб. фил ос. текстов. — К., 1991. — Т. 1. — Ч. 2. — С. 109—151.

Политические учения: история и современность. Домарксистская поли-тическая мысль. — М., 1976.

Реев Н. Н. Политические взгляды американских федералистов // Из ис-тории политических учений. — М., 1976. — С. 143—160.

Руссо Ж. УК. Об общественном договоре, или Принципы политическо-го права // Антология мировой философии: Сб. филос. текстов. — К., 1991. — Т. 1. — Ч. 2, — С. 158—163.

Семенов В. Г., Шаповал В. Н., Шульженко Ф. Ф. К вопросу о философ-ских основаниях права. — К., 1995. — С. 29—34.

Семенов В. Г., Шульженко Ф. П. Формування ідеї громадянського сус-пільства та правової держави в західноєвропейській філософії XVII—XVIII століть. — К., 1995. — С. 38—47.

Сиволап И. П. Социальные идеи Вольтера. — М., 1978.

Розділ V. Вчення про державу і право в західній Європі кінця XVIII — початку XIX ст.

1. Особливості становлення політичної та правової думки в Німеччині

Ідеологія Просвітництва, а потім Велика французька революція 1789—1794 pp. значно вплинули на процеси політичного, економічного й соціаль-ного життя багатьох країн, викликали суттєві зміни в суспільній свідомості, сприяли подальшому розвиткові поглядів на державу і право.

Система