Закономірності суспільного прогресу

Проект М. М. Сперанського допускав елементи місцевого самовряду-вання, базою якого мали стати п'ять областей Росії (Сибір, Кавказ, Оренбур-зький та Новоросійський краї, Дон), а також губернії.

При кожному губернському уряді пропонувалося створити раду, до якої входили б представники станів суспільства, які володіють нерухомістю.

До компетенції рад, на думку мислителя, варто було б віднести розроб-лення пропозицій губернаторові про потреби губернії, затвердження місцево-го бюджету і контроль за його витратами.

Враховуючи веління часу, М. М. Сперанський у своєму проекті перед-бачав розширення прав громадян. Він розрізняв загальні й політичні права. До перших він відносив свободу власності, призначення покарання тільки судом, законодавче затвердження податків. Політичними правами в його проекті наділялися тільки власники нерухомості. Політичні права полягали в участі в органах законодавчої, виконавчої та судової влади.

Згодом у Росії сформувався радикальний напрямок державно-правової ідеології, авторами якої були так звані декабристи.

Політико-правові погляди членів Північного (з центром у Санкт-Петербурзі) й Південного (в Чернігівському полку) товариств значною мірою вплинули на формування нової правової свідомості тогочасного суспільства.

Всі соціально-політичні проблеми членами цієї таємної організації роз-глядалися крізь призму права. Суспільні та державні перетворення вважалися можливими тільки в разі зміни правової системи. У проектах конституційних перетворень закладалася ідея верховенства права, рівності всіх перед зако-ном, пропонувалося запровадити гласне судочинство й суд присяжних, сво-боду совісті, слова й друку; створити умови для свободи господарської дія-льності.

Декабристи були прибічниками ідеї природного права. Зокрема, в тео-ретико-правовій концепції П. Пестеля зазначалося, що всі люди від природи мають рівні права і відповідно до цього всі позитивні закони, що ухвалюють-ся, мусять відповідати природним законам. Свободу й законність декабристи ототожнювали. Вони вважали, що там, де немає однакових для всіх законів, там немає політичної рівності, а також і свободи. Але стосовно до майбут-нього державного устрою погляди декабристів різнилися. Частина їх схиля-лася до республіканської ідеї, решта вважала найкращою формою правління конституційну монархію.

Ідеологом республіканізму був Павло Іванович Пестель (1793—1826), а ідеологом обмеженої монархії — Микита Михайлович Муравйов (1796—1843).

Свою державно-правову концепцію П. І. Пестель виклав у праці "Русь-ка правда", а детальний проект республіканського майбутнього держави — у праці "Конституція. Державний заповіт".

Тогочасну монархічну форму державності Росії мислитель уважав не-ефективною, себто такою, що стримує суспільний прогрес, сковує особис-тість, обмежує свободу народу. Отже, монархію слід знищити силовими ме-тодами, а заступити її має диктатура тимчасового верховного правління, яка забезпечить упродовж перехідного періоду суворий порядок у державі та здійснить виважені політичні, соціальні та економічні зміни, серед яких — скасування станового поділу суспільства і кріпосного права, земельна рефо-рма.

З метою зрівняння економічних можливостей громадян тимчасове вер-ховне правління мало відібрати половину землі у поміщиків і сформувати зе-мельний фонд для задоволення потреб усіх бажаючих.

Поступово диктатурі належало створити умови для переходу до респу-бліки.

У проекті конституції П. І. Пестель зазначав, що державна влада має формуватися за принципом чіткого розмежування компетенцій між вищими її органами. Законодавчу владу, на його думку, здійснюватиме Народне віче, обране громадянами Росії, які досягли двадцятирічного віку, на п'ять років.

Народне віче, за цим проектом, наділялося правом ухвалювати закони, крім конституційних. Останні мали прийматися опитуванням усіх громадян Росії. Виконавча влада належала Державній думі. Передбачалося, що п'ятьох її членів обиратиме Народне віче за поданням губерній. Думі підпорядкову-валися всі міністерства та їхні керівники.

Для здійснення контролю за виконанням законів у державі проектом П. І. Пестеля передбачався Верховний собор, до якого Народне віче за поданням губерній довічно обирало б 120 членів.

За проектом П. І. Пестеля, Верховний собор повинен безпосередньо контролювати законність дій Народного віче й Державної думи, затверджу-вати й оголошувати чинними закони, що схвалювалися. Загальний нагляд за законністю в діяльності міністерств, інших виконавчих центральних і губе-рнських органів мали здійснювати генерал-прокурори, призначувані на поса-ди Верховним собором.

До того ж П. І. Пестель пропонував вирішити долю неросійських наро-дів, які входили до складу імперії.

Це питання він розглядав не прямо, а крізь призму правового визна-чення безпечних кордонів Росії. Він уважав, що російському народові приро-дно підвладні численні народи, які завжди прагнуть до незалежності в полі-тичному житті. Це — природне право кожної народності. Але не менш за-конним і природним є "право благозручності", яке спирається на право без-пеки. Це є не що інше, як прагнення великої держави закріпити свої кордони. Порівняно зі згаданими природними правами окремих народностей це право первинне, головне. Воно передбачає утримання в підлеглості Росії малих на-родів, які виконували б роль природних кордонів, підвищували б її міцність. Скористатися своїм природним правом на політичну незалежність може, на його думку, тільки той "маленький народ", який у змозі зберегти свій сувере-нітет. Таким П. І. Пестель уважав тільки польський народ, а інші, серед яких і український, повинні складати один народ, себто російський.

Для реалізації цієї ідеї автор пропонував законодавче закріпити держа-вною (панівною) мовою російську, скасувати всі назви народів і племен, які мешкали на той час у Росії, ввести однакові закони і форму правління на всій території держави.

Важливим аспектом втілення означеної ідеї в життя П. І. Пестель ува-жав неприпустимість