Закономірності суспільного прогресу

У місті Сонця встановилася повна рівність між чоловіками й жінками. Главою держави був най-мудріший з її жителів, якого мислитель називав "метафізиком" або правосвящеником і який уособлював світську та духовну владу, маючи повноваження вирішувати всі спірні питання. У здійсненні владних повноважень главі держави допомагали три співправителі. Функці-єю першого з них, Моці, було право війни і миру; другого, Мудрості, — ви-рішення проблем ремесел, мистецтва, науки, навчальних закладів; третього, Любові, — проблем шлюбу, виховання дітей, піклування, рільництва і ско-тарства. Посади розподілялися між жителями згідно з практичними здібнос-тями та освіченістю. Кожен міг обіймати посаду лише в тій сфері, де він мав особисті досягнення. Всі громадяни, які досягли 20-річного віку, входили до Великої ради, яка здійснювала контроль за діями посадових осіб і ухвалюва-ла рішення стосовно їх звільнення.

Пропонуючи державу з жорсткою регламентацією всіх аспектів життя й насильницькою рівністю, Т. Кампанелла зазначав, що такий суспільний устрій, створений завдяки філософським роздумам, мав велике значення як взірець для наслідування і міг бути реалізованим.

Згодом події в економічному житті Західної Європи, що сприяли ста-новленню буржуазії та збільшенню середнього прошарку суспільства, а та-кож ідеологія Просвітництва дали поштовх подальшому розвиткові держав-но-правових учень утопічного соціалізму.

Французький мислитель Жан Мельє (1664—1729) запропонував конце-пцію "Заповіт", де в дусі реформаторства розвінчував гнобительську роль ка-толицького Риму, зазначав, що релігія дуже тісно пов'язана з політикою і за-лишає поза увагою те, що в реальному житті нерівність закріплюється зако-нодавче.

Визначаючи існуючу нерівність, Ж„ Мельє нагадував, що люди рівні від природи і мають повне право користуватися своїми природними правами. Останні обмежуються політичною владою, королями, які вважають себе ви-щими від законів природи й держави. Як і його попередники, Ж. Мельє був переконаний, що основа суспільної нерівності й державної недосконалості — приватна власність. Він дійшов висновку, що держава — це організований примус, і щоби звільнити людей від нього, необхідно знищити першооснову — приватну власність.

Мислитель запропонував картину ідеального суспільства, де всі зрів-нюються у правах і привілеях. Усіх людей об'єднує ідея загального блага, всі вони працюють під керівництвом мудреців.

Ж. Мельє у своїй концепції визнав необхідність влади, але ця влада, а також відносини залежності й підкорення не мали політичного змісту. На відміну від ранніх утопістів, Ж. Мельє першим запропонував насильницьку зміну форми державного устрою та правління, причому вважав це можливим не лише у Франції, айв усьому світі.

Своєрідною була державно-правова концепція соціаліста-утопіста Франції XVIII ст. Мореллі, побудована на засадах природного права. Він за-значав, що природа надала людям у рівне користування свої широкі можли-вості, але внаслідок поступового відхилення від законів природи люди пору-шили цю гармонію. Збільшувалися сімейства, послаблювалися родинні зв'яз-ки, накопичувалася приватна власність, яку перегодом було закріплено зако-нодавче. Саме приватна власність сприяла економічній, а потім і політичній нерівності людей.

Вихід із ситуації, що склалася, Мореллі вбачав у скасуванні приватної та поверненні до загальної власності. У творі "Кодекс природи" мислитель визначив спосіб повернення до рівності — прийняття досконалого законо-давства, узгодженого з законами природи.

Головними принципами цього законодавства мали бути: встановлення загальної власності на все крім предметів особистого вжитку; забезпечення всіх людей роботою, а також черговість у виконанні посадових обов'язків; встановлення обов'язку кожного громадянина сприяти загальній користі від-повідно до його сил, можливостей і віку.

Основними функціями держави Мореллі визначав обов'язок регулю-вання промислового і сільськогосподарського виробництва, розподілу про-дуктів між людьми, регламентацію всіх аспектів життя людей, їхнього побу-ту, виховання тощо. Але в концепції Мореллі не було чітко визначено систе-му влади. Це, скоріше за все, малореальне суспільне самоуправління, з орга-нами виконавчої влади на місцевому рівні в особах начальників міст і прові-нцій, які виконують свої функції протягом одного року, а потім змінюються.

Приблизно такими ж були погляди ще одного французького мислителя Габріеля-Бонно де Маблі (1709—1785), який уважав, що свобода й рівність притаманні природному станові, а приватна власність порушує світ рівноваги і свободи. У низці праць, серед яких "Про права та обов'язки громадянина", "Про законодавство, або Принципи законів" та ін„, мислитель із позицій при-родно-правового підходу піддавав аналізові відносини власності та їхній вплив на державу та особистість. Тут він дійшов висновку, що приватна вла-сність поділяє людей на дві соціальні групи: багатих та бідних; багаті завдяки їй захоплюють владу, а всі зміни влади й форм держави, соціальні стреси по-в'язані з перерозподілом власності.

Побудова суспільного ідеалу Г.-Б. де Маблі — суспільства рівних у правах і власності людей — можлива за умови просвіти всіх громадян і ска-сування приватної власності. Необхідною умовою для цього є схвалення за-конів, які обмежують багатство, регламентують розмір земельних ділянок, що знаходяться у власності окремих людей, обмеження торгівлі.

Необхідно зазначити, що поряд із явно утопічними у Г.-Б. де Маблі бу-ли й раціональні ідеї. Серед них — думки про те, що народ є єдиним носієм суверенітету й законодавцем; про необхідність поділу державної влади, при-чому виконавча влада повинна бути підзвітною законодавчій.

Революція у Франції 1789—1794 pp. сприяла появі радикальніших державно-правових концепцій утопічного комуносоціалізму. Пальма першо-сті належала