Закономірності суспільного прогресу

На відміну від своїх попередників, Р. Оуен робив спроби втілити свою утопічну доктрину в життя: спочатку на ткацькій фабриці у Нью-Ланарці в Шотландії, де він був управляючим із 1800 p., а згодом у Великобританії та СІЛА, де заснував дослідні комуни, але ці спроби скінчилися поразкою. Та все ж великий утопіст продовжував до кінця своїх днів пропагувати ідеї гар-монійного світу. Згадуючи останні роки життя великого утопіста, О. І. Гер-цен писав, що неможливо було спокійно дивитися на цього старця, який по-вільно й невпевнено йшов на трибуну, на якій колись зустрічали його гаря-чими оплесками, а тепер його пожовтіле сиве волосся викликало іронічний сміх. Але він із печаткою смерті на обличчі стояв, не сердячись, і просив го-дину для пропаганди своїх соціально-політичних поглядів . Ідеї утопічного соціалізму не обминули й соціально-політичну думку Росії. Зокрема, багато в чому утопічною була концепція держави Олександра Івановича Герцена (1812—1870). Деякий час він жив за кордоном, де досконально ознайомився з багатьма теоріями державного устрою, але після невдалих європейських ре-волюцій 1848 р. розробив власну теорію "російського соціалізму". Герцен об-стоював ідею, що російський народ знаходиться ближче, ніж інші народи, до нового соціального устрою. Основою російського соціалізму, на думку мис-лителя, мала стати сільська "община". Головні умови досягнення його соціа-льного ідеалу — визволення селян, передача земель у володіння "общини".

На відміну від інших теоретиків утопічного соціалізму, які обмежува-лися розробленням проектів "ідеального" суспільного устрою, Герцен значну увагу приділяв питанням держави і права.

Він поділяв популярну на той час договірну ідею походження держави й пов'язував утворення держави з необхідністю організації суспільної безпе-ки. Але в цьому держава, на його думку, "починається рабством" і служить тому, в чиїх руках сила. Водночас держава не є чимось сталим, вона постійно розвивається. Держава, зазначав мислитель, є "перехідною формою". Майбу-тній російський соціалізм можливий, за його вченням, без держави.

Герцен робив спроби проаналізувати форми держави і з'ясувати сут-ність державного апарату. У своєму вченні він розрізняв дві форми правління — монархію та республіку, протиставляючи їх одну одній. У монархії, зазна-чав він, народом керують, а в республіці керує він сам.

Монархія спирається на авторитет, сильну централізацію, втрата яких є початком республіки.

Державний апарат монархії — недосконалий, царська адміністрація ві-дірвана від народу; ця система починається "з імператора і йде від жандарма до жандарма, від чиновника до чиновника, до останнього поліцейського в найвіддаленішому закутку імперії... і все це спирається на шістсот тисяч ор-ганічних машин із багнетами".

Такий державний апарат у соціальній республіці заступить система управління, до якої увійдуть повірені й делегати, але їх сукупність не може репрезентувати верховної влади; вони повинні виконувати волю тих, хто їх обрав, а не бути вищими від них. Будуть волосне управління, народна конто-ра, канцелярія громадських справ, регістратура народної волі, поліцейський порядок.

Значною мірою утопічними були також погляди російського письмен-ника Миколи Гавриловича Чернишевського (1828—1889), викладені ним в основному в романах "Що робити?" і "Пролог". Але крім проектів ідеального суспільного устрою, у вченні М. Г. Чернишевського значне місце посідали проблеми походження та сутності держави і права.

Він вирізняв декілька стадій розвитку цивілізації, серед яких: мисливс-тво, збирання плодів; скотарство; рільництво. На стадіях мисливства та зби-рання плодів існувала загальна власність племені на землю. На стадії рільни-цтва виникла необхідність в особистій поземельній власності, яка стала не-обхідною умовою виникнення держави. На перших стадіях усі члени племені брали участь в управлінні загальними справами; коли ж з'явилася власність, утворилася держава, в окремих людей накопичилося багатство, і вони при-брали до рук управління, владу. Фактично нічого нового не вніс М. Г. Чер-нишевський в розуміння сутності права. Як і Т. Гоббс, він стверджував, що всі люди від природи є доброзичливими, але егоїстичними, що в процесі за-доволення своїх інтересів приводить їх до ворожнечі. Зіткнення цих інтересів викликає потребу встановлення за загальною згодою правил, які регулювали б відносини між людьми. З розвитком суспільства виникла необхідність ре-гулювати різноманітні суспільні відносини, що складалися. Так виникли за-кони — політичні, цивільні, кримінальні. Але, розглядаючи ці соціальні фе-номени, Чернишевський не утримався від утопізму і зробив спробу побуду-вати проект ідеального суспільства. Він уважав, що з ростом продуктивності праці та зменшенням виробництва непотрібних предметів з'являться нові умови для суспільного життя. Виникнуть можливості для задоволення всіх потреб людей, розподіл усього забезпечуватиметься без законів, як, скажімо, користування "водами океану", відпаде необхідність у державній владі. У своїх роздумах про майбутній соціальний устрій письменник припускав мо-жливість переходу влади до рук рільників, поденників та інших працівників, не виключаючи при цьому заколоту, порушення норм юридичної справедли-вості.

У своїй концепції Чернишевський розглядав форму майбутньої держа-ви — демократію, під якою він розумів такий стан суспільства, в якому ко-жен громадянин буде незалежним у справах, що стосуються його одного; кожне село й місто незалежні у справах, що стосуються кожного з них; кожна область — теж у своїх справах. Окрім цього, кожен адміністратор повинен підкорятися жителям того округу, справами якого він опікується.

Важливою умовою створення основного суспільного устрою Черни-шевський вважав розвиток