Адміністративна відповідальність за порушення авторських та суміжних прав

визначити найбільш доцільні заходи впливу адміністративної відповідальності на порушників законодавства про інтелектуальну власність;

розробити і обгрунтувати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за порушення авторських та суміжних прав.

Об’єкт дослідження – правовідносини, у сфері яких виникають порушення авторських та суміжних прав, і які пов’язані з притягненням винних осіб до адміністративної відповідальності.

Предметом дослідження є система нормативних актів та правова дійсність регулювання творчої діяльності і права інтелектуальної власності в Україні та інших країнах, діяльність адміністративно-юрисдикційних органів у цій сфері.

Методи дослідження. У роботі використано формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та історичний методи дослідження. За основу дослідження брались історично обумовлені умови розвитку правової науки та легальні визначення. На їх основі досліджувались: сама творчість як юридичний факт і підстава виникнення цивільних прав; її наслідки та механізм охорони адміністративно-правовими заходами. Зроблені висновки та пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності, несуперечності, послідовності і обґрунтованості її силогізмів в рамках понятійного апарату правової науки. Зміст належних прав та їх охорона розглядаються як складний структурований комплекс взаємопов’язаних правових можливостей та засобів (суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, дозволів, заборон, рекомендацій, санкцій, діяльності самих суб’єктів та уповноважених державних органів), де кожен з них відіграє свою роль.

Порівняльно-правовий метод використано при аналізі особливостей правового регулювання відносин у різних країнах та у різних правових системах, а також при з’ясуванні переваг та недоліків існуючих теоретичних конструкцій.

Теоретичну базу наукового дослідження склали праці визнаних вчених – дореволюційних російських цивілістів Г. Ф. Шершеневича та В. І. Пиленко. У сучасному адміністративному праві ці проблеми не досліджуються. Тому теоретичні висновки, оцінки та практичні рекомендації, які викладені в дисертації, грунтуються на аналізі чинного законодавства, практики його застосування та загальних здобутках теорії держави і права, цивілістичної та адміністративно-правової наук, а також на працях вчених-юристів: А. Б. Авер’янова, А. Б. Агапова, С. С. Алексєєва, О. М. Бандурки, Д. Н. Бахраха, Ю. П. Битяка, Г. П. Бондаренко, В. І. Дахно, А. С. Васильєва, О. В. Дяченка, О. А. Єпіфанова, В. І. Жукова, Д. А. Керімова, Л. В. Коваля, А. Т. Комзюка, Н. М. Мироненко, М. І. Панова, О. А. Підопригори, О. О. Підопригори, Н. О. Саніахметової, О. Ф. Скакун, М. М. Тищенка, Р. Б. Шишки та інших. Використовувались також роботи зарубіжних вчених: Р. Дюма, Ж. Жолі, М. Ланге, Ж. Суареша, Я. Шарпа, К. Шмідта, Л. Шретера, Ж. Фіхте, К. Фон Врангеля та багатьох інших.

Наукова новизна дослідження насамперед визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням генези і сутності адміністративно-правової охорони інтелектуальної власності як суб’єктивного права, специфіки її суб’єктів та засобів охорони на тлі суттєво оновленого законодавства у сфері інтелектуальної власності, в якому обґрунтовані важливі для науки та практики положення і висновки, зокрема:

дістало подальшого розвитку дослідження порушень авторських та суміжних прав як соціального та правового явища, їх відмінностей та особливостей щодо інших адміністративних порушень;

проаналізовано відмінності між поняттями “право власності” і “право інтелектуальної власності”. Зокрема аргументується точка зору, згідно з якою під інтелектуальною власністю слід вважати лише майнові права, які полягають у монопольному праві використовувати (комерційно експлуатувати ідею) переваги новинки самому, на певний час заборонити це робити іншим особам або надавати їм це право за винагороду;

дістало подальшого розвитку дослідження заходів адміністративного примусу та обгрунтовується необхідність розвитку механізму адміністративно-правової охорони авторського права та суміжних прав заходами адміністративної відповідальності;

дістало подальшого розвитку дослідження суспільної небезпеки правопорушень;

подано відмінне від чинного законодавства України поняття адміністративного проступку: “Адміністративним проступком визнається суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), за яке передбачена законодавством України адміністративна відповідальність;

дістало подальшого розвитку дослідження прогалин законодавства про адміністративну відповідальність за порушення авторських і суміжних прав. Зокрема запропоновано формулювання спеціальної статті КУпАП, – ”Незаконне використання об'єктів авторського права і суміжних прав”;

вперше запропоновано і обгрунтовано необхідність у новому КУпАП передбачити окрему главу про адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, у якій відповідальність за порушення авторських прав і суміжних прав буде одним із окремих напрямків охорони інтелектуальної власності;

вперше запропоновано критерії виділення окремих складів адміністративних проступків у сфері інтелектуальної власності, що дасть можливість удосконалити законодавство про адміністративну відповідальність;

вперше пропонується в Кодексі України про адміністративні правопорушення деталізувати конструкції порушень авторських та суміжних прав, закріпляючи обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність, як кваліфікуючі ознаки;

проаналізовано особливості суб’єктів порушення авторських і суміжних прав. Визначено їх види та специфічні ознаки;

вперше запропоновано у судах провести спеціалізацію суддів з питань розгляду категорії справ про захист прав інтелектуальної власності, що дасть можливість у короткі терміни підготовити таких спеціалістів і забезпечити ефективність роботи судів загальної юрисдикції.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що зроблені висновки та пропозиції можуть слугувати для удосконалення законодавства, яке встановлює адміністративну відповідальність. Положення дисертації були використані при розробці програм курсів: “Адміністративний процес і відповідальність”, “Митне право”, “Захист прав людини в міжнародних судових процесах” та їх методичного забезпечення.

Положення дисертації знайдуть своє застосування при виробленні стратегії правового регулювання авторського права і суміжних прав та