Адміністративна відповідальність за порушення авторських та суміжних прав

а) здійснення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права і (або) суміжні права, що визначені статтями 14 и 38, а також майнових прав, закріплених статтями 15, 39, 40 і 41 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, за винятком передбачених обмежень щодо вільного використання;

б) піратство у сфері авторського і (або) суміжних прав;

в) плагіат – опублікування, повністю або в частині, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, яким належить авторське право і (або) суміжні права, екземплярів творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) учинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі виготовлення, поширення, ввезення з метою поширення і застосування засобів для такого обходу;

є) підробка, зміна чи вилучення інформації, у тому числі в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) поширення, ввезення на митну територію України з метою поширення, публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, із яких без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена або змінена інформація про управління правами, у тому числі в електронній формі.

Характеризуючи суб’єктивну сторону порушення авторських і суміжних прав, автор приходить до висновку, що таке порушення здебільшого проводиться з метою незаконного отримання доходу і має корисливий характер.

Для суб’єкта адміністративного правопорушення авторських та суміжних прав характерні такі ознаки:

для фізичної особи – досягнення встановленого законом віку, тобто наявність у неї

адміністративної деліктоздатності. Сюди включається також вимога про осудність цієї особи;

для юридичної особи делікти у сфері авторського права і суміжних прав зв’язані з її правосуб’єктністю. Здебільшого це стосується порушення дозвільного порядку здійснення підприємницької діяльності на основі прав інтелектуальної власності і зокрема авторських і суміжних прав. Ці юридичні особи можна умовно поділити на дві групи: ті, що займаються торговим обслуговуванням фізичних осіб і ті, що зайняті у сфері видавничої, концертної, гастрольної, прокатної чи іншої діяльності у сфері шоу-бізнесу.

Викликає нарікання з боку автора вельми широкий діапазон стягнення (наприклад, від 30 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачене частиною другою статті 1649). Це дає змогу доцільно встановлювати різні розміри штрафів за одні і ті ж порушення. Органи адміністративної юрисдикції, які розглядають справи про порушення прав інтелектуальної власності, повинні мати чіткі і науково виважені критерії.

Аналізуючи порушення авторського права і суміжних прав, слід зазначити, що вони здебільшого мають економічне підгрунтя і характеризуються наступним рисами:

найчастіше здійснюються на професійній основі;

здійснюються в рамках і під прикриттям господарської чи іншої діяльності;

мають очевидний і корисливий характер;

- є тривалими або систематичними;

завдають шкоду володільцям майнових прав, економічним інтересам держави, окремим підприємцям.

Протиправна дія при порушенні авторських і суміжних прав може бути проста (відтворення твору з комерційною метою, наприклад, використання записів для супроводу танцювальних програм або складною (придбання спеціальних засобів копіювання, саме копіювання, реалізація копій під чужими вихідними даними). Проста дія – єдине або короткотермінове діяння, а складна – складається з декількох самостійних дій, кожна з яких у принципі може бути кваліфікована як самостійний конрафакт.

Розділ 3 “Накладення адміністративних стягнень за порушення авторських та суміжних прав” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі “Обставини, які пом’якшують та виключають адміністративну відповідальність за порушення авторських і суміжних прав” аналізуються передбачені чинним законодавством обставини, що пом’якшують адміністративну відповідальність (ст. 34 КУпАП) і обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення (ст. 247 КУпАП), та розглядається їх специфіка стосовно порушень авторських і суміжних прав. Характеризуючи положення частини другої статті 34 КУпАП, автор звертає увагу на те, що орган (посадова особа) може визнати пом’якшуючими і обставини, які не передбачені цією статтею. Для цього необхідно, на думку автора, мати спеціалістів з питань авторських та суміжних прав, бо специфіка цих правопорушень очевидна. На жаль, таких юристів не готують навчальні заклади, а передбачені навчальною програмою лекції з питань інтелектуальної власності не дають змоги в повному обсязі ознайомитися зі специфікою адміністративної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності.

У другому підрозділі “Обставини, які обтяжують адміністративну відповідальність за порушення авторських та суміжних прав” аналізуються положення статті 35 КУпАП, яка дає виключний перелік таких обтяжуючих обставин.

Іноді законодавець ці кваліфікуючі ознаки відображає окремими частинами статті за принципом посилення відповідальності чи враховує такі кваліфікуючі ознаки в рамках ст. 35 КУпАП. Перший напрям дозволяє підвищувати стягнення (здебільшого розмір штрафних санкцій), а інший означає лише можливість у межах визначеної цією статтею міри стягнення встановлювати його з урахуванням обтяжуючих і пом’якшуючих обставин.

На думку автора, більш раціональним і обгрунтованим є перший підхід і ось чому.

1. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та