Адміністративна відповідальність за порушення авторських та суміжних прав

Розділ 2 “Публічно-правова обумовленість адміністративної відповідальності за порушення авторських і суміжних прав” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі “Адміністративно-правова характеристика порушень авторських і суміжних прав” автором розглядаються загальні ознаки адміністративних проступків, які притаманні порушенням авторського права і суміжних прав.

Аналізуючи законодавче визначення адміністративного проступку (ст. 9 КУпАП), автор обгрунтовує необхідність закріплення нового визначення, яке б відповідало вимогам сьогодення, а саме: „Під адміністративним проступком слід розуміти суспільно небезпечне, винне діяння (дія чи бездіяльність), за яке передбачена законодавством України адміністративна відповідальність”.

Таким чином, основною підставою для самостійного існування адміністративної відповідальності за порушення авторських і суміжних прав є суспільна небезпечність посягання на встановлений законом порядок використання майнових прав і об’єктивна необхідність спеціального виділення адміністративно-правової охорони цих відносин. Саме небезпечність правопорушень слугує критерієм їх переслідування цивільним, адміністративним чи кримінальним правом. Суспільна небезпечність, як правова категорія, характеризує адміністративне правопорушення і є його обов’язковою властивістю.

Характеризуючи існуючі визначення адміністративної відповідальності в науці адміністративного права, автор зазначає, що розглядати адміністративну відповідальність як застосування заходів примусу до винної особи, недостатньо. У першу чергу, адміністративну відповідальність слід розглядати як обов’язок особи, що учинила передбачене нормою адміністративного права правопорушення, зазнавати призначених їй у встановленому порядку державними юрисдикційними органами мір стягнення особистого, майнового або іншого характеру.

Автор наголошує, що необхідно і доцільно передбачити та виділити статті про адміністративну відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності в окрему главу Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Автор звертає увагу на те, що існуюча система заходів адміністративно-правового захисту особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав має вибірковий, не систематизований і, як наслідок, малоефективний характер. До того ж законодавством чомусь захищаються лише окремі об’єкти права інтелектуальної власності (підкреслюємо – не самого права) і то не всі об’єкти, а лише деякі (наприклад, серед об'єктів промислової власності адміністративно правового захисту “заслужив” лише сорт рослин – ст. 831 КУпАП).

Адміністративне законодавство України відмовилося від встановлення адміністративної відповідальності за порушення особистих немайнових прав, що вказує на певну непослідовність законодавця. Так, у ч. 2 ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця. Таке правопорушення тягне за собою накладення штрафу від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незрозуміло, чому законодавство ігнорує інші порушення особистих немайнових прав? Може, їх значення і небезпечність менша, чи менше скоюється правопорушень?

В юридичній літературі вже зверталась увага на доречність виділення в адміністративному праві відповідальності за порушення авторського та суміжних прав і слушно пропонувалась конструкція нової ст. 513 КУпАП, але вона чомусь сприйнята не була. Тому автор пропонує в роботі своє бачення змісту цієї статті:

“Стаття 513. Незаконне використання об'єктів авторського права і суміжних прав

Контрафактне використання об'єктів авторського права і суміжних прав (твори науки, літератури та мистецтва, комп'ютерні програми, бази даних, виконання, фонограми, програми мовлення), тобто їх відтворення та розповсюдження, експорт та імпорт без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, якщо розмір заподіяної шкоди не перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, – тягне за собою накладення штрафу до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно відтворених примірників творів, комп'ютерних програм, баз даних, фонограм та засобів їх відтворення.

Ті ж дії, вчинені особою, яка протягом року піддавалась адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною 1 цієї статті, або юридичною особою – тягнуть за собою накладення штрафу від 70 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно відтворених примірників творів, комп'ютерних програм, баз даних, фонограм та засобів їх відтворення”.

Аналіз ст. 512 КУпАП дозволяє зробити декілька висновків критичного характеру:

конструкція цієї статті виходить із пропрієтарної теорії права інтелектуальної власності. Це може призвести до вільного тлумачення. Наприклад, вільне використання об’єктів авторського права для створення нового твору може здійснюватися у межах, що відповідають меті такого використання. Але де чіткі правові критерії таких меж? Вони або визначені не досить чітко або їх зовсім нема. Отже, є можливість притягнути до адміністративної відповідальності через довільне трактування меж вільного використання твору. Цього правозастосовуючі органи повинні уникати. Право і особливо розгляд питання про притягнення до адміністративної відповідальності не може засновуватися на апріорних критеріях;

- статтею 512 охороняються буквально всі об’єкти права інтелектуальної власності, на це вказує “і т. п. ”. Але передбачаючи адміністративну відповідальність за порушення, необхідно чітко зазначати об’єкти. У противному разі виникає загроза підведення під “інше” й того, що не може і не повинно захищатися через встановлення адміністративної відповідальності;

об’єктом правової охорони, по суті, є порушені використанням об’єкта