Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матеріалі художньої прози)

виявити сукупні мовні й позамовні чинники, які сприяють реалізації оцінного значення в дискурсі;

уточнити поняття діалогічного дискурсу та його основні характеристики й параметри з урахуванням аксіологічних тактик і стратегій комунікантів;

встановити критерії розмежування оцінного дискурсу як окремого типу дискурсу та оцінного субдискурсу як частини, підпорядкованої дискурсові іншого типу;

визначити типи оцінного значення, які реалізуються в англомовному діалогічному дискурсі;

виділити граматичні та прагматичні засоби вираження оцінки в діалогічному дискурсі;

виявити основні складники аксіологічної структури англомовного діалогічного дискурсу;

відтворити та описати дискурсивну модель реалізації оцінного значення.

Об'єктом дисертаційного дослідження є аксіологічна структура діалогічного дискурсу сучасної англійської мови.

Предмет дослідження становлять логіко-семантичні, прагматичні та комунікативні особливості вираження оцінки в діалогічному дискурсі.

Матеріалом дослідження слугували діалогічні дискурси персонажів художньої прози британських та американських авторів другої половини ХХ сторіччя. Методом суцільної вибірки було відібрано та проаналізовано 200 фрагментів дискурсів, у яких було виявлено 3670 аксіологічних одиниць, що належать до різних мовних рівнів.

Методи дослідження, зумовлені метою, завданням та проаналізованим матеріалом, охоплюють: індуктивний метод, який визначає напрям дослідження від накопичення мовного матеріалу до його систематизації та виділення особливостей функціонування мовних одиниць; метод дедуктивного аналізу для підтвердження на практичному матеріалі висунутих теоретичних гіпотез; метод прагматичного аналізу мовленнєвих актів, за допомогою якого встановлювався іллокутивний статус висловлювань із метою розмежування висловлювань оцінного та неоцінного типу в англомовному діалогічному дискурсі; методики імплікаційного та пресупозиційного аналізу для встановлення інтенційної спрямованості дискурсивних одиниць; дискурсивний аналіз, який передбачає визначення основних структурно-композиційних та змістових параметрів дискурсу оцінного типу; метод комунікативно-функціонального аналізу, за допомогою якого було побудовано дискурсивну оцінну модель та виявлено аксіологічну структуру діалогічного дискурсу; метод контекстуального аналізу, використаний для детального вивчення позамовних чинників, що впливають на специфіку реалізації та конкретний вибір аксіологічних компонентів дискурсу.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше на засадах дискурсивної парадигми було здійснено комплексне дослідження феномена оцінки в дискурсі з урахуванням позамовних особливостей поведінки комунікантів на матеріалі сучасної англійської мови. Новим є також виявлення аксіологічної структури діалогічного дискурсу, встановлення типології тактик і номенклатури стратегій оцінювання, які реалізуються в ньому, та побудова комунікативної оцінної моделі; визначення статусу оцінного дискурсу й оцінного субдискурсу і критеріїв їх розмежування. У межах цього дослідження вперше розрізняються непряма й імпліцитна оцінки як окремі мовні явища, відмінні за своїми прагматичними характеристиками.

Теоретичне значення роботи полягає в новому підході до аналізу мовних одиниць, при якому з'ясовується поняття аксіологічної оцінки з позицій лінгвопрагматики і дискурс-аналізу. У дисертації розширено класифікацію типів дискурсу, зокрема, діалогічного, та його змістових характеристик шляхом виділення й типологізації аксіологічних тактик і стратегій, які використовуються в англомовному дискурсі. Таким чином, результати роботи є внеском до загальної теорії дискурсу. У дисертаційному дослідженні також уточнюються положення семантики та прагматики стосовно пресупозицій, імплікацій та явища прагматичної опосередкованості в тексті.

Практична цінність дисертації полягає в можливості використання отриманих результатів у курсах теоретичної граматики (розділи “Теорія мовленнєвих актів”, “Аналіз дискурсу”), стилістики англійської мови (розділи “Стилістичний синтаксис”, “Інтерпретація тексту”) та практики перекладу. Результати дослідження можуть також використовуватись у спецкурсах з лінгвістики тексту, основ теорії мовленнєвої комунікації та мовленнєвої взаємодії, на заняттях із практики усного та писемного мовлення, при проведенні наукових досліджень з англійської філології.

Апробація основних положень та результатів дисертаційного дослідження проводилась на міжнародній конференції “Speech Communication: Secrets of Success” (Москва, 1999), Всеукраїнській науковій філологічній конференції IATEFL-Ukraine (Дніпропетровськ, 1998), Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2000), VI національній конференції TESOL в Україні “The Way Forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millennium” (Київ, 2001), науково-практичній конференції КДЛУ “Мова – освіта – культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002), міжвузівському науковому семінарі з проблем сучасної семіотики “Знак. Символ. Образ” (Черкаси, 2000).

Публікації. Основні положення та результати дослідження відбито в

5 статтях та 4 тезах наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаних джерел та джерел досліджуваного матеріалу. Обсяг тексту дисертації – 156 сторінок, загальний обсяг роботи – 182 сторінки.

Список використаної літератури містить 265 найменувань праць вітчизняних та зарубіжних дослідників. Список джерел досліджуваного матеріалу охоплює 22 назви.

У вступі подається обґрунтування теми дослідження, визначаються його актуальність, об'єкт і предмет, встановлюються мета й конкретні завдання роботи, формулюється робоча гіпотеза, визначаються методи й матеріал дослідження, розкривається новизна, теоретичне та практичне значення роботи, формулюються основні положення, які виносяться на захист, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Дискурс у лінгвістичних студіях” – визначаються теоретичні засади дослідження діалогічного дискурсу як середовища актуалізації оцінного значення; вводяться поняття оцінного дискурсу та оцінного субдискурсу, аналізуються їх характерні риси та критерії розмежування. Також простежуються витоки виникнення інтенціональної бази оцінних висловлювань у межах теорії мовленнєвої діяльності та мовленнєвого впливу; уточнюються поняття “тактика” і “стратегія” стосовно оцінного дискурсу й визначається характер їх взаємозв'язку.

У другому розділі – “Семантико-прагматичні особливості оцінки” – досліджується