Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матеріалі художньої прози)

Аксіологічний аспект структури свідомості суб'єкта мовленнєвої діяльності обумовлює виникнення в його дискурсі аксіологічних стратегій, а також тактик як підпорядкованої частини стратегій, які, проте, можуть функціонувати й самостійно.

Зв'язок засобів реалізації значення оцінки з дискурсивним тактико-стратегічним комплексом виявляється в існуванні дискурсивних засобів імплікування й транспонування оцінних значень. Імпліцитна та непряма оцінки є найбільш складними й цікавими феноменами з мовного і комунікативного поглядів. Імпліцитна оцінка є логіко-семантичною категорією й базується на імплікаціях і пресупозиціях. Непряма оцінка – категорія дискурсивно-прагматична, заснована на транспонованому вжитку прагматичних одиниць: мовленнєвих актів різних типів. Для правильної інтерпретації співрозмовниками в ході комунікації імпліцитної і непрямої оцінки необхідне дотримання таких умов: комуніканти повинні мати спільні фонові й контекстуальні знання, а також бути спроможними до виведення імплікатур висловлювання шляхом логічних операцій.

Імпліцитним або непрямим може бути також і самооцінне значення, структура якого тотожна оцінній структурі з тією відмінністю, що суб'єкт і об'єкт оцінки в цьому випадку збігаються. Самооцінка як тип оцінного значення реалізується в дискурсі як окрема макростратегія самопрезентації або як частина іншої стратегії/тактики. При цьому спостерігається різниця у функціонуванні оцінного й самооцінного значення: позитивна оцінка представлена в основному актами компліменту, похвали, лестощів, замилування, схвалення та деякими іншими, які не несуть у собі ємного прагматичного потенціалу. Негативна оцінка реалізується в дискурсі у ролі окремих стратегій, тактик і мовленнєвих ходів, складає цілі оцінні комплекси і провокує різноманітні реакції з боку адресата. Часте імпліцитне й непряме вживання негативної оцінки, на відміну від позитивної, є об'єктивно й суб'єктивно детермінованим, тобто обумовленим комунікативними та соціальними нормами (постулати кооперативної взаємодії, правила ввічливості). Суб'єктивна детермінація полягає в особистісній мотивації мовленнєвої дії, наприклад, у прагненні до маніпулятивного впливу.

У реалізації самооцінного значення спостерігаються інші принципи: по-перше, на відміну від оцінного, у сфері самооцінного значення обидва знаки оцінки є маркованими, тому що вираження позитивної самооцінки є соціально обмеженим, а отже, стимулюється винятковою необхідністю подібної дії мовця, що свідчить про присутність певних комунікативних тактик. По-друге, негативну самооцінку можна порівняти з “іллокутивним самогубством”: вважають, що людина не може негативно характеризувати себе без нагальної потреби. Ця потреба також породжує певний тактико-стратегічний комплекс.

Таким чином, оцінне значення найбільш повно реалізується саме в спілкуванні, у діалогічному дискурсі. При цьому розгортання діалогічного дискурсу визначається упорядкованістю його компонентів, які є домінуючими складниками дискурсивної структури, тобто: оцінні інтенції адресанта, обрані ним аксіологічні тактики й стратегії, спосіб реалізації оцінного значення (об'єднує взаємодію різних типів і видів значення оцінки), реакція комуніканта на висловлене ставлення до себе та результат мовленнєвих дій адресанта. Цей комплекс стає складником трьох послідовно розташованих блоків аксіологічної структури дискурсу: передоцінного, оцінного та постоцінного.

Виділення аксіологічної структури в діалогічному дискурсі робить можливим умовне виокремлення самостійного типу дискурсу – оцінного дискурсу. Ключовим критерієм для такої типологізації є наявність глобальної аксіологічної макростратегії мовця. Якщо ж така стратегія відсутня, а в межах аксіологічної структури функціонують оцінні тактики або стратегії, які не є аксіологічними макростратегіями, то йдеться про варіант оцінного дискурсу – оцінний субдискурс як складову дискурсу іншого типу.

Здійснений у роботі аналіз оцінного значення в діалогічному дискурсі відкриває перспективи подальших досліджень оцінних та неоцінних мовних і комунікативних (стратегії й тактики) одиниць у дискурсі, а також дискурсивних особливостей різних типів аксіологічного значення.

 

 

1. Самооцінка в англомовному дискурсі // Гуманітарний вісник. Серія Іноземна філологія. – Черкаси: ЧІТІ. – 2000. – № 4. – С. 129-134.

2. Оценочные тактики как средство реализации аксиологического смысла в диалогическом дискурсе // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. – Linguapax-VIII: Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. – К. : Видавничий центр КДЛУ. – 2001. – Вип. 4. – С. 206-216.

3. Аксиологические стратегии в англоязычном дискурсе // Вісник Черкаського університету. Серія філологічні науки. – Черкаси: ЧДУ. – 2002. – Вип. 29. –

С. 57-64.

4. Оцінний субдискурс як компонент діалогічного дискурсу (на матеріалі англомовної художньої прози) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. – К. : Видавничий центр КНЛУ. – 2002. – Т. 5, № 1. – С. 80-86.

5. What to do with implicit evaluation // IATEFL-Ukraine Newsletter. Dnipropetrovsk Conference Selections. – 1998. – Vol. 2, № 13. – P. 38-41.

6. Оценка как тип дискурсивного значения // Знак. Символ. Образ: Матеріали міжвузівського науково-практичного семінару з проблем сучасної семіотики. – Черкаси: ЧДУ. – 2000. – С. 199-203.

7. Типи оцінного значення в англомовному дискурсі // Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. – Черкаси: ЧІТІ. – 2000. – С. 38-39.

8. Implicit Evaluation in Discourse // Тезисы Международной конференции “Речевая коммуникация: секреты успеха”. – М. : Изд-во МГУ. – 1999. – C. 34-35.

9. Evaluative Pattern and the Structure of Evaluative Discourse // 6th National TESOL Ukraine Conference. – K. : TESOL Ukraine. – 2001. – P. 28-29.

 

 

Гончарова Н. В. Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матеріалі художньої прози). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 02. 04 – германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню закономірностей побудови та розгортання діалогічного дискурсу, зумовлених специфікою функціонування оцінки як мовної категорії зі своїми логіко-семантичними, прагматичними та комунікативними властивостями. З позицій дискурс-аналізу досліджено особливості аксіологічної побудови діалогічного спілкування, а також мовні засоби реалізації різних типів оцінки в діалогічному дискурсі.

Встановлено, що критерієм для виокремлення оцінного дискурсу як дискурсу окремого типу є наявність компонентів аксіологічної структури, а критерієм для виокремлення оцінного субдискурсу в межах дискурсу іншого типу є існування, окрім зазначеної аксіологічної структури, глобальної аксіологічної макростратегії. На основі результатів аналізу фактичного матеріалу в дисертаційному дослідженні запропоновано типологію аксіологічних тактик, які використовуються в оцінному діалогічному дискурсі або субдискурсі.

Ключові слова: діалогічний дискурс/субдискурс, аксіологічна структура, оцінка, самооцінка, експліцитне/імпліцитне/пряме/непряме оцінне або самооцінне значення, прагматика, тактики, стратегії, англійська мова.

 

 

Гончарова Н. В. Аксиологическая структура англоязычного диалогического дискурса (на материале художественной прозы). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 04 – германские языки. – Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию закономерностей построения и развертывания диалогического дискурса, обусловленных спецификой функционирования оценки как языковой категории со своими логико-семантическими, прагматическими и коммуникативными свойствами. С позиций дискурс-анализа изучены особенности аксиологического построения диалогического общения наряду с языковыми средствами реализации разных типов оценки в диалогическом дискурсе. Установлено, что диалогический дискурс может структурироваться в зависимости от доминирующих интенций коммуникантов, следовательно, интенция дать оценку порождает дискурс оценочного типа с соответствующей структурой. Диалогический дискурс, в котором реализуется значение оценки, состоит из трех основных блоков. Оценочный блок, являющийся центральным блоком данной структуры, содержит как интенции коммуникантов, так и их стратегии с тактиками. Другими компонентами оценочного блока выступают реакция адресата оценки и результат оценочных действий адресанта.

Выбор средства реализации оценочного значения в диалогическом дискурсе зависит от типа и вида представленного в нем оценочного значения. Результаты исследования позволили разграничить прямое, косвенное, эксплицитное и имплицитное оценочное значение, а также выделить самооценку как разновидность значения оценки. Установлено, что имплицитная и косвенная оценки являются отличными по своим сущностным характеристикам лингвистическими явлениями. Кроме того, описаны специфические средства реализации прямого, косвенного, эксплицитного, имплицитного оценочного и самооценочного значений. В диссертации рассмотрены причины распространенного употребления имплицитной и косвенной оценок и проанализированы различия в употреблении положительной и отрицательной оценок, обусловленные коммуникативными (постулаты кооперативного взаимодействия, принцип вежливости), социокультурными, психологическими факторами. Связь же средств реализации значения оценки с дискурсивным тактико-стратегическим комплексом прослеживается в существовании дискурсивных средств имплицирования и транспонирования оценочных значений. При этом как оценочное, так и самооценочное значения могут комбинироваться с другими прагматическими значениями языковых единиц в рамках дискурса.

Исследование подтверждает, что критерием для выделения оценочного дискурса как отдельного типа дискурса служит наличие компонентов аксиологической структуры, а критерием для выделения оценочного субдискурса в рамках дискурса другого типа является существование, кроме упомянутой аксиологической структуры, глобальной аксиологической макростратегии. На основании результатов анализа фактического материала в диссертационном исследовании предложена типология аксиологических тактик и номенклатура стратегий, которые реализуются в оценочном диалогическом дискурсе либо субдискурсе.

Ключевые слова: диалогический дискурс/субдискурс, аксиологическая структура, оценка, самооценка, эксплицитное/имплицитное/прямое/косвенное оценочное либо самооценочное значение, прагматика, тактики, стратегии, английский язык.

 

 

Goncharova N. V. Axiological Structure of English Dialogical Discourse (A Study of English Fiction). – Manuscript.

Thesis for a candidate degree in Philology by speciality 10. 02. 04 – Germanic Languages. – Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2002.

The dissertation focuses on the study of dialogical discourse: its composition and development in relation to logical, semantic, pragmatic and communicative peculiarities of evaluation as a linguistic category. Following the principles of discourse analysis, the axiological structure of dialogical communication as well as language means of realising different types of evaluation in dialogical discourse have been examined.

It has been proved that the presence of axiological structure components in discourse may serve as the criterion for its identification as a specific evaluative discourse; while global axiological macrostrategy can be looked upon as the distinguishing feature of evaluative subdiscourse used as a component of another discourse. The thesis provides a typology of discursive axiological tactics.

Key words: dialogical discourse/subdiscourse, axiological structure, evaluation, self-evaluation, explicit/implicit/direct/indirect evaluative or self-evaluative meaning, pragmatics, tactics, strategies, the English language.