Аналітична психологія Юнга

Швейцарський психолог К. Юнг (1875-1961) закінчив університет в Цюріху. Пройшовши стажування у психіатра П. Жане, він відкриває власну психологічну та психіатричну лабораторію. В цей же час він знайомиться з першими роботами Фрейда, відкриваючи для себе його теорію. Зближення з Фрейдом зробило вирішальний вплив на наукові погляди Юнга. Однак незабаром з'ясувалося, що, незважаючи на близькість позицій і прагнень, між ними існують і значні розбіжності, примирити які їм так і не вдалося. Остаточний розрив стався у 1912 році, після того як Юнг опублікував книгу «Символи трансформації». Розрив був болючим для обох сторін.

К. Г. Юнг – Один з найвизначніших, найскладніших і найбільш спірних теоретиків психології. Завданням аналітичної психології Юнг вважав тлумачення архетипових образів, що виникають у пацієнтів. Юнг розвинув вчення про колективному несвідомому, в образах (архетипи) якого бачив джерело загальнолюдської символіки, в тому числі міфів і сновидінь. Юнг помер у 1961 році, але вже без малого сторіччя, а особливо останні шістдесят років – його ідеї викликають зростаючий інтерес у світі, а послідовники його методу -- «Психологи-юнгіанци» – продовжують розвивати його методологію до аналізу явищ людської психіки.

Юнгіанская психологія фокусується на встановлення та формуванні зв'язків між процесами свідомості і несвідомого. Діалог між свідомими і несвідомими аспектами психіки збагачує особистість, і Юнг вірив, що без цього діалогу процеси несвідомого можуть послабити особистість і піддати її небезпеки.

Юнгіанскій аналіз людської природи включає дослідження релігій Сходу і Заходу, алхімії, парапсихології та міфології. Спочатку вплив Юнга на філософів, фольклористів та письменників було помітніше, ніж вплив на психологів чи психіатрів. Проте сьогодні зростання інтересу до всього, що відноситься до людській свідомості і людським можливостям, зумовило і відродження інтересу до ідей Юнга.

Аналітична психологія К. Юнга.

Нововведення: Юнг, зокрема, ввів в психоаналіз поняття «комплекс», у тому числі і «Комплекс Електри», під яким розумілося вроджене еротичний потяг дівчинки до батька і пов'язане з ним неприйняття матері. Архетипи. Особисте та колективне свідоме, несвідоме.

Відкинувши теорію сексуальності Фрейда, Юнг запропонував розуміти під лібідо психічну енергію людини, що визначає інтенсивність психічних процесів особистості і психоенергетичну основу розвитку культури і цивілізації.

Будучи вже відомим вченим, Юнг прийшов до думки про те, що для вивчення психіки особистості може бути використаний метод асоціацій (зокрема, тести на асоціацію слів). Юнг розробив техніку «вільних асоціацій» і довів її до рівня фундаментального методу психіатричного дослідження.

Згідно складної концепції Юнга, структура людської психіки складається з чотирьох універсальних елементів:

1. Особисте свідомість

2. Колективне свідомість

3. Особисте несвідоме

4. Колективне несвідоме («розум наших найдавніших предків, спосіб, яким вони опановували життя і світ, богів і людськи істоти «). Якесь відображення в душі індивіда історичного досвіду всіх попередніх поколінь. Колективне несвідоме містить у собі сімейне, національну, расову, загальнолюдське несвідоме. Транслюється від покоління до покоління через структури мозку і відіграє важливу роль у життєдіяльності суспільства і особистості.

За Юнгом, колективно успадковані боку несвідомого сприйняття являють собою якісь «архетипи».

В загальних рисах, «архетипи» утворюють найбільш стародавні та універсальні форми мислення, що проявляються у свідомості у вигляді величезної кількості колективних образів і символів (мати, батько і дитина. т. д.). Ці образи і символи являють собою своєрідно закодовані, формалізовані зразки і програми поводження людини. Основними архетипами індивідуального несвідомого Юнг вважав:

Его. Чи є центральним елементом особистого зі знання, як би збираючи розрізнені дані особистого досвіду в єдине ціле, формуючи з них цілісне і усвідомлене сприйняття власної особи. При цьому Его прагне протистояти всьому, що загрожує тендітній зв'язності нашої свідомості, намагається переконати нас в необхідності ігнорувати несвідому частина душі.

Персона. Та частина нашої особистості, яку ми показуємо світу, якими ми хочемо бути в очах інших людей. Персона має і позитивний, і негативний вплив на нашу особистість. Домінуюча Персона може придушити індивідуальність людини, розвинути в ньому конформізм, прагнення злитися з тією роллю, яку нав'язує людині середу. У той же час Персона і захищає нас від тиску середовища, від цікавих поглядів, що прагнуть проникнути в нашу душу, допомагає у спілкуванні, особливо з незнайомими людьми.

Тінь. Тінь є центром особистого несвідомого. Як Его збирає дані про наш зовнішньому досвіді, так Тінь фокусує, систематизує ті враження, які були витіснені зі свідомості. Змістом Тіні є ті прагнення, які заперечуються людиною як несумісні з його Персоною, з нормами суспільства. При цьому, чим більше домінує Персона в структурі особистості, тим більше зміст Тіні, так як індивіду необхідно витісняти в несвідоме все більше кількість бажань.

Аніма (у чоловіка) або Анімус (у жінки) – це ті частини душі, які відображають Гермафродитизм зв'язку, уявлення про протилежне поле. На їх розвиток великий вплив мають батьки (мати – у хлопчика і батько – у дівчинки). Цей архетип має великий вплив і на поведінку, і на творчість людини, будучи джерелом проекцій, нових образів в душі людини.

Самость є центральним архетипом всієї особистості, а не тільки її свідомим або несвідомої частини; це «архетип порядку і цілісності особистості». Її головне значення в тому, що вона не протиставляє різні частини душі (свідоме і несвідому)