Аналітична психологія Юнга

Таким чином, успіх аналізу визначається тим, наскільки пацієнт вміє бути пацієнтом. Тільки тоді він дозволить і аналітику бути аналітиком. У цьому полягає найважливіша умова аналізу. Аналітик використовує правила і встановлює рамки, щоб створити найбільш сприятливу ситуацію для лікування. Але останнє слово все-таки за самим клієнтом, за його доброю волею і бажанням співпрацювати. Тому очевидно, що аналіз як метод психотерапії призначений не для всіх. Потрібна певна готовність з боку пацієнта і збереження функцій її Его. Задача аналітичної психології – розкрити творчий потенціал будь-якого переживання, допомогти клієнту асимілювати його корисним для себе чином, індівідуіровать його.

Введення правил для зовнішніх елементів аналізу, що стосуються обстановки приймальні, частоти зустрічей, оплати, пов'язано не тільки з раціональними причинами. Аналітична приймальня має стати для клієнта тим місцем, де відбудеться зустріч з глибинами власної душі і психічна трансформація.

Тривалість сеансів. Зазвичай вибирається довжина сеансів від сорока до шістдесяти хвилин. Тому часто сеанс називають часом. Особливих раціональних причин для такого вибору, мабуть, немає. Скоріше, це данина традиції, тому що сучасним людям властиво все відміряти годинами. Головний критерій при виборі тривалості сеансу – має встигнути відбутися щось реальне. Треба пам'ятати, що будь-який ритуал повинен займати суворо визначений час, що час для сакрального і час для буденного завжди повинно мати чіткі межі.

Кушетка або крісло? Одне з важливих змін в техніці аналізу, введене Юнгом, відносилося до відмови від використання традиційної психоаналітичної кушетки. Він вважав за краще ситуацію «обличчям до обличчя», підкреслюючи тим самим рівність позицій клієнта і аналітика. Коли обидва учасники процесу сидять один проти одного, вони відкриті один одному, бачать реакції партнера. Це природна і, в якомусь сенсі, більш поважна ситуація, наближена до реального життя. У ситуації «Обличчям до обличчя» добре помітні невербальні сигнали, і простір комунікацій стає більш щільним і багаторівневим.

Метод вільних асоціацій. Загальною інструкцією на початку аналізу є пропозиція розслабитися, увійти в напівсонний стан з вільно плаваючим увагою і говорити абсолютно все, що приходить в голову. При цьому акцент робиться на тому, щоб промовляти всі виникаючі думки і почуття, навіть якщо вони здаються несуттєвими, неприємними або безглуздими, у тому числі пов'язані з аналізу і особистості аналітика. Саме так в ідеалі застосовується основний метод – метод вільних асоціацій.

Метод заснований на ідеї, що по-справжньому вільні асоціації людини, яка зуміла залишити раціональне мислення, зовсім не є випадковими і підпорядковані чіткої логіці – логіці афекту. У юнгіанской практиці важливо кружляти біля образу, всі час повертатися до нього і пропонувати нові асоціації, поки не стане ясний його психологічний зміст. Завдання цього методу – не в тому, щоб «вивести клієнта на чисту воду «, а в організації вільного доступу до несвідомого змістом. Такий підхід вимагає від аналітика відмови від власних Моноїд, які можуть вести процес асоціювання і в результаті збіднює образ. Існує спокуса привести клієнта до тих же асоціацій, які виникли у аналітика.

Частота сеансів. Історично для аналізу були потрібні як можна більш часті регулярні зустрічі. Однак Юнг відступив від цього принципу, вирішивши, що на просунутих етапах, коли найбільш важкі невротичні моменти вже опрацьовані і клієнт в більшою мірою орієнтується безпосередньо на завдання індивідуації, число сеансів можна скоротити. Тим самим зменшується залежність клієнта від терапевта, і йому предоставляється більше самостійності. Юнг і більшість його перший соратників вважали за краще один-два сеанси на тиждень. Роблячи зустрічі більш рідкісними, ми надаємо їм більше символічного ваги. Свята, ритуали і церемонії не повинні відбуватися часто. Значимі події не трапляються щороку день. Тому питання частоти сеансів виходить за рамки дилеми: аналіз або підтримуюча терапія. Мабуть, важливіше те місце, що аналіз займає в емоційного життя клієнта. Однак, сучасним людям непросто виділити багато часу, а часом і значні грошові кошти для власного психологічного і духовного розвитку.

Інтерпретація. Будь-психологічний аналіз передбачає вміння будувати умовиводи інтерпретувати. Це завжди вербальний і свідомий акт, спрямований на усвідомлення раніше несвідомого матеріалу. Можна припустити, що аналітику потрібно бути дуже спостережливим, мати розвинену мову і достатні інтелектуальні здібності. Однак інтерпретація не є чисто інтелектуальної процедурою. Навіть блискуче сформульована і точна інтерпретація, якщо вона висловлена несвоєчасно і не прийнята клієнтом, є абсолютно марною. Тому юнгіанскіе аналітики в цілому рідко зверталися до методології інтерпретації, роблячи акцент на спонтанності і більше покладаючись на інтуїцію.

Етапи аналізу. Юнг пропонував лінійну модель психотерапевтичного процесу. У як першій стадії він виділяв сповідання, визнання, або катарсис. Ця процедура більш-менш аналогічна відомим релігійним практикам. Будь-яке душевний рух починається зі спроби позбавитися від помилкового і відкритися істинного. Другу стадію – прояснення причин – він пов'язував з фрейдовських психоаналізом. На цьому етапі людина повинна звільнитися від «неадекватних дитячих домагань «, « інфантильного потурання собі «і»