Аналіз готової продукції (на прикладі ПрАТ «ВОСХОД» Путивдьського району Сумської області)

Готова продукція, як правило, повинна здаватися на склад у підзвіт матеріально відповідальній особі.

До готової продукції відносять також роботи і послуги сільськогосподарського характеру, виконані на сторону. Облік готової продукції ведуть в натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках. Згідно з Положенням про бухгалтерський облік та бухгалтерської звітності, затвердженого наказом Мінфіну РФ від 29. 07. 1998 р. № 34н, готова продукція повинна відображатися в балансі за фактичною виробничою собівартістю. Фактична виробнича собівартість готової продукції – це сума всіх витрат на її виготовлення. Можуть застосовуватися й інші види оцінки:

За плановою (нормативною) виробничою собівартістю, коли окремо враховують відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції за звітний місяць від планової або нормативної собівартості;

За неповною (скороченої) виробничої собівартості (метод «директ -костинг»), що обчислюється за фактичними витратами без обліку загальногосподарських витрат;

За продажними цінами і тарифами (без податку на додану вартість та податку з продажу) при обліку товарів, реалізованих через роздрібну мережу;

За продажними цінами і тарифами.

В кінці місяця незалежно від того, за якою ціною здійснюється поточний облік, оцінка готової продукції доводиться до фактичної виробничої собівартості складанням спеціальних розрахунків розподілу відхилень між фактичною собівартістю і обліковою ціною.

Завдання аналізу виробництва продукції рослинництва:

- виявлення додаткових можливостей збільшення виробництва продукції,

- поліпшення її асортименту і якості

- зменшення втрат.

За допомогою аналізу оцінюють:

- досягнутий рівень виробництва продукції;

- виконання контрактів і замовлень, договорів з покупцями і забезпечення продукцією потреб підприємства;

- виконання плану валового виробництва і фактори, які його зумовили;

- причини зміни розміру посівної площі та урожайності культур,

- передовий світовий досвід щодо виробництва екологічно чистої продукції,

- резерви збільшення виробництва продукції,

- шляхи поліпшення її якості,

- шляхи оптимізації витрат на виробництво,

- шляхи нарощування обсягу конкурентоспроможної продукції,

- стратегію розвитку галузі тощо.

Важливим показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і тому, що він є визначальним для підвищення конкурентоспроможності продукції. Тому головне завдання аналізу – встановити, наскільки продукція підприємства за якісними параметрами задовольняє споживача. Така оцінка робиться на підставі опитування споживачів, аналізу тенденції попиту на продукцію, порівняння фактичних параметрів якості продукції з нормативними (стандартами).

В якості джерел інформації для обліку і аналізу готової продукції є:

звітність «Виробництво і собівартість продукції рослинництва», в якій наводяться дані про розміри посівних площ по культурах, їх врожайності, обсязі виробництва продукції в натуральному вираженні і її собівартості. Відповідні планові показники. Для оперативного аналізу використовуються первинні документи.

 

 

Економічна ефективність галузей АПК значною мірою залежить від організації збуту, вибору каналів його реалізації. Більшість виробників пропонують своєї продукції споживачеві через посередників, що дозволяє скоротити обсяг робіт, що з реалізацією товару.

Канал реалізації продукції – це сукупність юридичних і фізичних осіб, котрі виступають як посередники чи учасники збуту, приймають він чи допомагають передати комусь іншому право власності на конкретний товар з його шляху від виробника до споживача.

Кожному виду реалізованої продукції відповідає свій канал збуту й організаційна форма торгівлі. Залежно кількості посередників виділяють канали реалізації нульового рівня, одне-, двох-, трехуровневие тощо.

Канал нульового рівня складається з виробника, безпосередньо котрий продає свій товар споживачам. Найпоширеніший спосіб прямий продажу – це торгівля через власні магазини.

- одноуровневий канал включає одного посередника; зазвичай підприємство роздрібної торгівлі;

- двухуровневий канал включає двох посередників (оптова і роздрібна торгівля),

- трирівневий – трьох (оптова, дрібнооптова і роздрібна торгівля).

Більшість продукції рослинництва (зерно, соняшник, цукрові буряки тощо. буд.) і промислової продукції реалізується через оптову торгівлю.

Роль посередника у просуванні товарів до кінцевого споживача перебирає система оптової і роздрібної торгівлі.

Оптова торгівля – це сукупність юридичних і фізичних осіб, які мають і зберігають товари, та був перепродують їх (роздрібним торговцям або іншими оптовикам). Оптові закупівлі сільськогосподарської продукції здійснюють заготівельні організації, товарні біржі, переробні підприємства; це дозволяє товаровиробникам швидко збувати своєї продукції у місцях її виробництва.

Роздрібна торгівля – це підприємницька діяльність, що з продажем товарів до споживачів для особистого (сімейного) використання. У сфері працюють як потужні фірми, і численні приватні підприємці. Найбільшого поширення набула отримала оптової торгівлі через біржі, аукціони, ярмарки.

З економічного погляду товарна біржа – це організований у певному місці, регулярно діючий за встановленими правилами оптовий ринок, у якому відбувається торгівля товарами за зразками та стандартів чи контрактами з їхньої постачання майбутньому. Результатом проведення торгів біржі є укладання угод між продавцями і покупцями.

Біржова угода – цю угоду про взаємної передачі правий і обов'язків щодо товару, допущеного до звернення біржі, отримавши свій відбиток у біржовому договорі (контракті), укладеному учасниками під час біржових торгів. Такі угоди заведено поділяти на дві групи: із реальним товаром без нього.

Найпростіший вид операції з реальним товаром