Аналіз і методика проведення експертних оцінок інформаційної невизначеності

Джерелами невизначеності очікуваних умов в розвитку підприємства можуть слугувати поведінка конкурентів, персоналу організації, технічні і технологічні процеси і зміни кон'юнктурного характеру. При цьому умови можуть підрозділятися на соціально-політичні, адміністративно-законодавчі, виробничі, комерційні, фінансові. Таким чином, до умов, що створює невизначеність, відносяться вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища організації.

Рішення приймається в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів. Це повинно мати місце, коли вимагаючі обліку чинники настільки нові і складні, що щодо них неможливо отримати досить релевантної інформації. У результаті імовірність певного наслідку неможливо передбачити з достатньою мірою достовірності.

Невизначеність характерна для деяких рішень, які доводиться приймати у швидко змінюваних обставинах. Найвищим потенціалом невизначеності володіє соціокультурне, політичне і наукоємне середовище.

Стикаючись з невизначеністю, керівник може використовувати дві основні можливості. По-перше, спробувати отримати додаткову інформацію і ще раз проаналізувати проблему. Цим часто вдається зменшити новизну і складність проблеми. Керівник поєднує цю додаткову інформацію та аналіз з накопиченим досвідом, здатністю до судження або інтуїцією, щоб надати ряду результатів суб'єктивну або передбачувану імовірність.

По-друге, діяти в точній відповідності з минулим досвідом, судженнями або інтуїцією і зробити припущення про імовірність подій. Тимчасові і інформаційні обмеження мають найважливіше значення при прийнятті управлінських рішень.

В ситуації ризику можна, використовуючи теорію ймовірності, розрахувати ймовірність того чи іншого зміни середовища, в ситуації невизначеності значення ймовірності отримати не можна. Невизначеність проявляється в неможливості визначення ймовірності настання різних станів зовнішнього середовища через їх необмежену кількість та відсутність способів оцінки [1].

 

 

Система ринкових відносин об’єктивно зумовлює існування ризику в усіх сферах господарської діяльності. Ринкове середовище вносить в діяльність підприємств елементи невизначеності і поширює «асортимент» ризикових ситуацій, які виникають при присутності конкретних умов та обставин. Ризикові ситуації формують умови для існування і реалізації економічного ризику, з яким в процесі своєї діяльності зіштовхуються практично усі підприємства. Відсутність повної інформації, існування протидіючих тенденцій, елементи випадковості та інші нові економічні умови господарювання обумовлюють важко-прогнозованість процесу управління, оскільки більшість управлінських рішень підприємства приймається в умовах невизначеності та економічного ризику [6].

Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від латинського слова «resecum» – скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім. В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю [7].

Джерелами виникнення ризику є різного роду невизначеності – небезпеки та загрози, так звані фактори ризику [8].

Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ [7].

Таким чином, невизначеність слугує необхідною та достатньою умовою виникнення ризику. Тільки за умови багатоваріантності розвитку майбутнього та наявності елементів непередбаченості можна говорити про існування ризику (за умови визначеності ризики відсутні).

У ринкових умовах ризик зазвичай пов’язаний з результатами господарської діяльності, які можуть бути як позитивними (у даному випадку ризик виступає можливістю), так і негативними (ризик виступає загрозою). Відтак ризик виникає тільки за умови наявності мінімум двох сценаріїв розвитку подій, відповідно двох і більше можливих результатів. Альтернативні наслідки реалізації ризику дозволяють визначати його передусім як ймовірність:

1) виникнення негативних наслідків дій;

2) будь-якого відхилення від запланованих результатів;

3) виникнення як позитивних, так і несприятливих наслідків.

Одним із поширених наслідків реалізації ризику є помилковість прийнятих рішень, що призводить до втрат. Втрати можуть бути:

− матеріальними (у вигляді виникнення непередбачених витрат на утримання обладнання, придбання сировини, оплату енергії тощо) ;

− трудовими (вимірюються втратою робочого часу внаслідок виникнення непередбачених обставин) ;

− фінансовими (оцінюються завданою грошовою шкодою, пов’язаною з виплатою непередбачених платежів, податків, а також недоотриманими доходами) ;

− втратами часу (визначаються годинами, днями, місяцями затримання необхідного результату) ;

специфічними втратами (наприклад, моральними – втратою репутації, соціальними – втратою довіри з боку споживачів тощо).

Об’єктом ризику виступає зазвичай матеріальний об’єкт (індивідуум або майно) чи майновий інтерес (нематеріальна властивість об’єкта, наприклад, прибуток). Водночас ризик – це не лише результат певних дій чи ймовірність настання певної події, сутність ризику розкривається також і через причини його виникнення (джерело ризику). Причиною ризику є певна подія, ймовірність реалізації якої можна визначити, а ось час та місце її виникнення точно визначити неможливо. Вона обумовлена специфікою ринкових відносин, впливом зовнішніх факторів (навколишнього середовища) та внутрішніх (в т. ч. суб’єктивних особливостей осіб, що приймають рішення). Відтак з точки зору природи походження ризик має три сторони:

• об’єктивну;
• суб’єктивну;
• об’єктивно- суб’єктивну.

Об’єктивна сторона