Аналіз і методика проведення експертних оцінок інформаційної невизначеності

− невизначеність природних процесів та явищ (проявляється у вигляді стихійних сил природи – землетрусів, ураганів, граду тощо, та, як наслідок, негативного впливу на результати економічної діяльності) ;

− випадковість подій (обумовлена ймовірнісною сутністю соціально- економічних та технологічних процесів та неможливістю передбачення настання певного результату) ;

− суперечливість інтересів і тенденцій (наприклад, конкуренція) ;

−інформаційна обмеженість (неповнота чи недостатня якість інформації) ;

− неможливість однозначного пізнання об’єктів, процесів та явищ;

− різноманітність соціально-психологічних установок та оцінок індивідуумів у процесі прийняття рішень.

Отже, структурно ризик являє собою взаємопов’язану сукупність таких складових, як джерело ризику (події або групи подій, які несуть у собі загрозу виникнення втрат або шанс отримання додаткової вигоди порівняно з ситуацією відмови від ризику) ; об’єкт ризику (те, на що впливає джерело ризику) ; наслідки реалізації ризику (результат реалізації загрози або шансу) [9].

 

 

Прийняття будь-яких рішень неможливе без застосування належної інформації, бо саме інформація допомагає обрати прийнятний напрямок впровадження намічених дій. Особливо важливим є цей процес у ризикових ситуаціях, де інформація покликана насамперед зменшити виникнення небажаних подій або передбачити їх. При цьому слід відмітити, що роль та значення інформації постійно зростає, бо з часом вона охоплює все нові сфери життя. Так, наприклад, із 1985 по 1996 роки приріст частини інформаційних секторів склав від 51 до 59%. Проте впровадження нових інформаційних технологій спричиняє й негативний вплив. Зокрема, появу додаткових помилок, пов’язаних із застосуванням цих новітніх інформаційних технологій [10].

Багато рішень доводиться приймати в умовах, коли необхідно вибирати напрями дій з кількох можливих варіантів, результати здійснення яких важко спрогнозувати. Невизначеність є основною характеристикою недостатньої забезпеченості процесу прийняття економічних рішень знаннями щодо певної проблемної ситуації [11].

На практиці рішення, прийняті в умовах повної невизначеності, практично не зустрічаються. Це відбувається тому, що в будь-якому випадку можна або зібрати деяку додаткову релевантну інформацію і ще раз проаналізувати ситуацію, або прийняти рішення на основі суджень, інтуїції, аналізу накопиченого досвіду керівника, що також зменшує невизначеність [12].

При вирішенні конкретних задач з урахуванням невизначеностей фахівець стикається з різними їх типами. У дослідженні операцій прийнято розрізняти три типи невизначеностей:

• невизначеність цілей;
• невизначеність наших знань про навколишнє оточення і діючих у даному явищі факторах (невизначеність природи) ;
• невизначеність дій активного або пасивного партнера або супротивника.

Теоретичною основою знаходження оптимального рішення в умовах невизначеності і конфліктних ситуацій є теорія ігор. Гра – це математична модель процесу функціонування конфліктуючих елементів систем, у якому дії гравців здійснюються за певними правилами, які називаються стратегіями.

Назвемо стратегією (альтернативою) варіант вибору значень керування змінної. У детермінованих задачах (це задачі, в яких усі вказівки повинні бути чіткими й однозначними) кожна стратегія приводить до одного єдиного рішення (результату).

На практиці результатом вибору стратегії є випадкова подія. У кращому випадку відомі імовірнісні характеристики цих подій, а в гіршому – імовірності подій невідомі.

Невизначені фактори, закон розподілу яких невідомий, є найбільш характерними при дослідженні якості адаптивних (пристосовуючих) систем. Методичне врахування таких факторів базується на формуванні спеціальних критеріїв, на основі яких приймаються рішення [13].

Перш за все, потрібно розглянути матрицю рішень.

Матриця рішень (функція рішень) – це таблиця, де традиційно зазначаються всі можливі альтернативи розвитку подій (рядки) та можливі результати їх настання (стовпці, графи).

На перетині рядків і граф вказуються результати рішень за визначених умов. Відповідно до економічного значення результатів виділяють матрицю надбань (коли числові значення описують середньорічний прибуток, грошові надходження тощо) та матрицю втрат (коли можливі результати характеризують середньорічні збитки, інвестиційні потоки тощо). Матрицю рішень у загальному вигляді можна представити наступним чином (таблиця 1. 1).

 

 

 

В даному випадку складність виникає не при визначенні значення кожного з Qіj, а при пошуку тієї альтернативи з конкретним результатом, яку доцільно прийняти за кінцевий результат. Слід наголосити на тому, що вибір однієї з альтернатив (Хi) доцільно проводити не за якимось одним критерієм (найбільше чи найменше значення, середнє з поміж множини значень тощо), а використовувати багатокритеріальний підхід, який дозволяє порядково оцінити (для окремого Хi за всіма Yj можливими результатами настання альтернативи), оскільки невідомо, який результат буде реалізований. Це дозволить обрати ту найкращу альтернативу Хi не за якимось одним певним результатом, а за їх сукупністю, оскільки ймовірність настання кожного з результатів невідома. В даному випадку доцільно застосовувати критерії прийняття рішень, які допомагають приймати рішення в умовах невизначеності.

Критерії прийняття рішень – це функція, яка виражає переваги людини, яка приймає рішення, щодо вибору конкретного рішення з сукупності існуючих альтернатив, а також дозволяє сформувати механізм вибору найбільш прийнятного