Аналіз режиму праці в установі на прикладі ПФУ Печерського району м. Києва та надання шляхів покращення режиму праці в установі

Отже, тривалість, кількість і розподіл регламентованих перерв на відпочинок будуть мати такий вигляд:

1-га регламентована перерва – о 9: 50 тривалістю 10хв;

2-тя регламентована перерва – о 10: 55 тривалістю 5хв;

Обідня перерва – з 12: 00 до 13: 00 тривалість 60хв;

3-та регламентована перерва – о 13: 50 тривалістю 10хв;

4- та регламентована перерва – о 14: 50 тривалістю 10 хв;

5-та регламентована перерва – о 15: 50 тривалістю 10 хв.

Отже, загальний час регламентованих перерв на відпочинок становить 45хв.

Крім встановлення перерв необхідним є також впровадження виробничої гімнастики. Доцільним є впровадження вхідної гімнастики для активізації фізіологічних процесів та прискорення етапу входження в роботу. Така гімнастика проводиться на початку робочого дня та займає 7-10 хв. При монотонних роботах доцільними є також фізкультурні паузи протягом 5 хв. Один-два рази за робочу зміну в регламентовані перерви. У випадках, коли фізкультурна пауза організовується один раз на зміну, краще проводити її в другій половині дня. З метою попередження втоми фізкультурні паузи призначаються в періоди, що передували появі її ознак. Комплекси виробничої гімнастики не повинні стомлювати працюючих. Вони повинні підбиратися таким чином, щоб активувати групи м'язів, не зайняті при виконанні виробничих операцій, а також сприяти перерозподілу навантаження з працюючих м'язів на непрацюючі. При сидячій роботі, як в нашому випадку, фізичні вправи виконуються стоячи і включають головним чином динамічні вправи. Крім того, під час фізкультурних пауз доцільно включати вправи на розслаблення груп м'язів, безпосередньо зайнятих у роботі, а також вправи на точність і координацію рухів. Отже, виробнича гімнастика в нашому випадку буде проводитись під час четвертої регламентованої перерви о 14: 50, та буде тривати 5 хв.

При монотонних роботах, які не потребують концентрації уваги працівника та значного навантаження розумовими діями доцільно застосовувати функціональну музику. Функціональна музика проводиться протягом робочої зміни у вигляді 6 – 10 передач по 10 – 20 хв кожна; короткі (5 – 7 хв.) музичні паузи через кожні 55 хв роботи відіграють роль часових відрізків, за допомогою яких 8-годинна зміна суб'єктивно ділиться на ряд інтервалів. Таке ділення полегшує пристосовуваність працівника до тривалої робочої зміни в умовах монотонності.

Важливим засобом боротьби з монотонністю є чергування операцій, кожна з яких є монотонною. Науковою основою чергування операцій є ефект Сєченова, суть якого в тому, що при зміні діяльності активізується інша група нервових центрів, а в раніше працюючих ефективно відбувається «заправка» енергією. Отже, принцип чергування операцій полягає в заміщенні і компенсації психофізіологічних функцій, активізації інших м'язових груп, нервових центрів, зменшенні надмірного напруження працюючих м'язів. Значення чергування операцій, таким чином, полягає в ліквідації негативного впливу однобоких навантажень.

Чергування операцій пов'язане з суміщенням професій і трудових функцій. Зазначимо, що оволодіння працівником другими і суміжними професіями, крім подолання монотонності і підвищення привабливості праці, підвищує конкурентоспроможність працівника на ринку праці і мобільність на самому підприємстві. Для зняття монотонності необхідно, щоб операції відрізнялися за характером навантажень, але в той же час були позбавлені інтерферентних елементів.

Отже, при використанні всіх зазначених рекомендацій, на мою думку, вплив негативних факторів монотонності знизиться, підвищиться стадія стійкої високої працездатності, а з нею і продуктивність праці.

 

 

Успішна діяльність будь-якого підприємства може бути забезпечена тільки завдяки відданості справі його працівників, яка досягається шляхом повсякденної уваги керівників виробництва до організації та умов їхньої праці.

З метою фізіологічного нормування трудових навантажень, зниження негативного впливу несприятливих умов праці, що викликають напругу серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, на підприємствах треба впроваджувати раціональні режими праці та відпочинку.

Робочим часом є час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього розпорядку, трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки. Робочий час з одного боку, закріплює міру праці, а з іншого боку – забезпечують працівнику надання вільного часу для відпочинку і відновлення втрачених сил. Раціональне використання робочого часу визначає підвищення продуктивності праці, тому для кожного підприємства постає необхідність у встановленні найдоцільніших режимів праці та відпочинку.

Тривалість відпочинку повинна відповідати двом вимогам:

- бути достатньою для відновлення і можливості повторної роботи;

- зберігати робочу установку.

При раціоналізації добових режимів праці та відпочинку ефективність багато в чому залежить від того, наскільки правильно враховуються закономірності добового ритму фізіологічних процесів людини, тобто при виборі оптимального режиму праці та відпочинку потрібно визначити такі параметри, які сприяють кращому використанню виробничих фондів і забезпечують найбільшу ефективність виробництва.

Таким чином, при виборі оптимального режиму праці та відпочинку потрібний комплексний соціально-економічний підхід. Метою подібного підходу є повна й всебічна оцінка