Аналіз впливу основних світових фінансових організацій на соціально-економічний розвиток України

МВФ являє собою найбільшого інвестора української економіку, але всі його кредити надаються на реалізацію системних проектів, більшість коштів надається на стабілізацію платіжного балансу та фінансування дефіциту державного бюджету. Так як практика вже показала, що держава є поганим розпорядником міжнародних позик – слід розглянути основні перешкоди в використанні залучених позик.

Аналіз плану співробітництва України з МФО на 2010 рік показав, що в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27. 11. 2008 № 10271 для 45 відсотків проектів, які реалізуються у 2010 році, він фактично не містить конкретних заходів з їх, що фактично унеможливлює здійснення моніторингу та контролю його виконання[33].

Аудит Мінфіну за 2009-2010 рр. показав, що неможливо прослідкувати використання державних запозичень на фінансування загального фонду державного бюджету. Крім цього, існує відсутність оперативного контролю з боку Уряду за виконанням зобов’язань, визначених Меморандумом.

Станом на жовтень 2010 року, сума боргу України перед МВФ становить майже 107 млрд. грн., з них 53 млрд. грн. – за частину позик, що надійшла до державного бюджету. Витрати на обслуговування державного боргу на цей час досягли 10 млрд. гривень[33].

Як наслідок, програмою не вирішено передбачених нею основних проблем, відповідно, вона не мала очікуваного впливу на стабілізацію економіки України, темпи падіння якої у 2009 році були одними з найвищих у світі (15, 1 відсотка) [33].

Застосовані Мінфіном механізми планування використання кредитних

коштів МВФ не враховують вимог Бюджетного кодексу України в частині

передбачення подальших напрямів використання запозичених коштів і, як наслідок, спричиняють непрозоре управління цими фінансовими ресурсами.

При цьому, згідно з угодами між Мінфіном та НБУ, залишок суми розподілу повинен залишатися на рахунку авуарів для забезпечення погашення невідкладних зобов'язань, які припадають на 2010 рік.

Мінфіном також не запроваджено механізму обліку та контролю за

цільовим використанням коштів, залучених від МВФ.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку та Європейський банк

реконструкції та розвитку є найбільшими за обсягами кредиторами України після МВФ. На сьогодні впроваджується 20 проектів, загальна сума позик за якими становить 2, 3 млрд. дол. США. При цьому сума запозичених державою у МБРР коштів на реалізацію 11 проектів становить 1, 3 млрд. дол. США, а у ЄБРР на реалізацію 3 проектів – 0, 5 млрд. дол. США [34].

Однак аналіз проектного портфелю МБРР показав, що у 2010 році більше 65 відсотків проектів мали інституційну спрямованість, тобто, по суті, були додатковим фінансуванням центральних органів виконавчої влади. Такі проекти за своєю результативністю, як показали проведені Рахунковою палатою а останні роки аудити, є найменш ефективними.

Практично усі проекти при реалізації мали труднощі. Один з проектів, які передбачались, – щодо соціального страхування та пенсійного забезпечення (позика МБРР 80 млн. дол. США) – не розпочато, а для фінансування інших двох – „Покращення автомобільних доріг та безпеки руху” (позика МБРР 400 млн. дол. США) та „Будівництво ПЛ 750 КВ Рівненська АЕС – Київська” (позика ЄБРР 211 млн. дол. США) – надійшло в середньому лише 3, 4 відсотку від запланованої суми. При цьому в рамках проекту щодо покращення автомобільних доріг та безпеки руху (відповідальний виконавець Укравтодор) фактично діяльність не проводилась у зв'язку з тривалою процедурою вибору підрядників (сплачено лише одноразову комісію банку). За проектом щодо будівництва ПЛ 750 КВ Рівненська АЕС – Київська (Мінпаливенерго) затримки з використанням коштів спричинені довготривалістю набрання чинності Угодою про позику[33].

Про незадовільний стан реалізації спільних з МБРР проектів і повільну вибірку коштів наголошувалося Банком під час переглядів проектного портфелю, зокрема, у лютому та червні 2010 року. При цьому зазначалось, що показник вибірки коштів в Україні є нижче середнього по регіону Європи і Центральної Азії. До того ж, за висновками МБРР, жоден з проектів, що впроваджується в Україні, не закривається вчасно”, існує ризик, що понад 50 відсотків проектів можуть не досягти цілей.

Аудитом встановлено, що внаслідок незадовільного стану реалізації проектів сума сплачених кредиторам у 2009 році комісій за зобов'язаннями у зв'язку з неосвоєнням коштів позик становить майже 32 млн. грн., що, за оцінками Рахункової палати, фактично є втратами бюджетних коштів.

Аналіз стану портфелів МБРР та ЄБРР у 2010 році показав, що фактично не відбувається покращення вибірки запозичених коштів, оскільки за перше півріччя цей показник для проектів МБРР становив 32 відсотку від запланованого на вказаний період, а для ЄБРР – лише 0, 5 відсотка. Зокрема, для фінансування інвестиційних проектів „Будівництво ПЛ 750 КВ Рівненська АЕС – Київська” (позика ЄБРР 150 млн. євро) та „Передача електроенергії” (позика МБРР 200 млн. дол. США) у першому півріччі 2010 року кошти позик взагалі не використовувалися [33].

Ефективність співпраці України з МФО у 2009-2010 роках не

покращилася. Із 20 проектів, що фінансують позиками МБРР та ЄБРР, жоден не реалізується у встановлені строки, вибірка коштів суттєво відстає від запланованої. За окремими проектами кошти взагалі тривалий час не були освоєні, а незадовільна реалізація проектів призвела до додаткових втрат бюджетних коштів на оплату тільки разової комісії за