Аналіз випадків застосування перекладацьких трансформацій у перекладі суспільно – політичних текстів в мові гінді

Крім розбору прийому компенсації як такого, деякі лінгвісти пропонували також і свої класифікації компенсації.

Так, І. А. Алексєєва розрізняє позиційну і різнорівневу (або якісну) компенсацію.

Як приклад, однорівневої позиційної компенсації, на думку автора, може служити передача в перекладі фразеологізмів. Крім функції передачі когнітивної інформації в тексті, вони одночасно виконують функцію передачі просторічного розмовного забарвлення тексту (в художньому тексті, в технічному тексті).  

Однак, як відомо, не всякий фразеологізм знаходить в мові ідіоматичну відповідність, в такому випадку фразеологізм з іншим чином вводиться в текст в іншому місці, оскільки важливий сам факт наявності певного числа фразеологізмів в даному тексті – для створення колориту.  

Ідея існування позиційної і різнорівневої компенсації презентується вкрай цікаво і потребує, на наш погляд, у подальшому розвитку, що ми і спробували зробити, запропонувавши свою класифікацію видів компенсації.

Власну класифікацію видів компенсації пропонує С. А. Циркунова. У своїй роботі лінгвіст розглядає питання використання прийому компенсації при передачі в перекладі гри слів. Згідно з її концепцією, кожен вид компенсації можна охарактеризувати типологічними і топографічними параметрами.

У типологічному аспекті компенсація може бути: прямою (коли певний стилістичний прийом мовою оригіналу передається тим же стилістичним прийомом мовою перекладу: наприклад, каламбур передається каламбуром) і аналогом (стилістичний прийом мовою оригіналу передається іншим стилістичним прийомом мовою перекладу).  

У топографічному аспекті (автор має на увазі місце розташування одного щодо іншого в текстах мови оригіналу та мови перекладу) компенсація може бути: паралельною (компенсація в тій же частині тексту), суміжною (компенсація на деякій відстані від втраченого стилістичного прийому мови оригіналу), зміщеною (компенсація на значній відстані) і узагальненою (текст перекладу містить стилістичні прийоми, що адаптують його для читачів мови перекладу).  

В принципі, дана класифікація може використовуватися не тільки стосовно до стилістичних прийомів, але і по відношенню до будь-якого мовного явища мови оригіналу, яке при його передачі на мову перекладу необхідно компенсувати.

На думку Л. В. Бреєва і А. А. Бутенка, компенсація є найбільш складною і важко піддається опису з усіх прийомів перекладу.  

У будь-якій мові є елементи, що не піддаються окремій передачі засобами іншої мови, тому очевидна необхідність компенсувати цю втрату при перекладі.

Йдеться про втрати смислового і стилістичного порядку. Прийом компенсації полягає в передачі смислового значення або стилістичного відтінку не там, де він виражений в оригіналі, або не тими засобами, якими він виражений в оригіналі. Якщо перекладач змушений жертвувати або стилістичним забарвленням, або експресивним зарядом слова при перекладі, то, звичайно, він повинен в першу чергу зберегти експресивне значення слова або словосполучення, а в разі неможливості знайти таку відповідність, відшкодувати цю втрату прийомом компенсації.   Сутність компенсації в процесі перекладу з такою вичерпною повнотою розкрита в книзі А. В. Федорова, що я дозволю собі навести його визначення цілком. «У практиці перекладу зустрічається ряд випадків, коли не вдається відтворити зовсім або замінюється формально далеким той чи інший елемент першотвору, пропускається те чи інше слово, словосполучення і т. п., але неможливість передати окремий елемент, окрему особливість оригіналу теж не суперечить принципу перекладеності, оскільки останній відноситься до всього твору, як цілому. Звичайно, ціле існує не як якесь абстрактне поняття, – воно складається з конкретних елементів, які, однак, істотні не кожний окремо і не в механічній своїй сукупності, а в системі, утвореною їх поєднанням і складовою єдністю зі змістом твору. Звідси – можливість замін і компенсацій в системі цілого, що відкриває для цього різноманітні шляхи; таким чином, втрата окремого елемента, що не грає організуючою ролі, може не відчуватися на фоні великого цілого, він ніби розчиняється в цьому цілому або замінюється іншими елементами, іноді і не заданими оригіналом.

Відправним моментом для визначення ролі окремого елемента в оригіналі, необхідності точної його передачі, а також можливості чи закономірності його пропуску або заміни є співвідношення змісту і форми в їх єдності»

Таким чином, компенсацією (або компенсацією втрат) в перекладі слід вважати заміну непереданого елемента першотвору елементом іншого порядку відповідно до загального ідейно-художнім характером першотвору і там, де це видається зручним за умов української мови. Компенсація може мати семантичний чи стилістичний характер. У першому випадку заповнюється пропущений непередаваний в перекладі компонент для повноти сенсу.

Семантична компенсація часто застосовується для поповнення прогалин, викликаних так званої «безеквівалентною» лексикою. Це перш за все позначення реалій, які характерні для української мови і чужі іншій мові та іншій дійсності, наприклад: А ось, наприклад, у п'єсі Дж. Голсуорсі «Втеча» іде мова про те, що після довгих блукань голодний Деннант проникає вночі в квартиру, лягає під ліжко і засинає, а коли вранці його знаходить хазяйка і, налякавшись, хоче закричати, він заспокоює її словами: Пряма відповідність «все в порядку» не відповідала б наміру втікача заспокоїти жінку. Компенсація може мати особливе призначення: служити меті, що досягається в українській мові іншими засобами, ніж